Колочава. Музей "Старе село" та церква Святого Духу.

Для українців Колочава -  гірське село, яке нічим не відрізняється від усіх довколишніх сіл... Та ж природа, мінеральна вода, яка багато де є, смереки і полонини. Зате для чехів Колочава - особливе місце, дуже цікаве і жадане, влітку туристи тут - здебільшого чехи...

Це видається дивним, доки не прочитати роман чеського письменника Івана Ольбрахта "Микола Шугай - розбійник". У нас роман цей не дуже відомий, а в Чехії -  класика, яку вивчають у школі. Роман справді дуже цікавий - у ньому і бунтарство, і любов, і страждання, усе таке справжнє, людське і зрозуміле. А ще цей карпатський колорит. Краєвиди просто постають перед очима і справді хочеться поїхати і подивитися ті місця... (Тим більше, що за сто років там не так багато всього змінилося).
Музей "Старе село" - це, ніби, звичайний етнографічний музей під відкритим небом із старими хатами, печами, лавами, посудом, рушниками і усім таким... але все-таки він трохи інший. Є в ньому якась цілісність, справді відчувається, що то не просто окремі хати, а справжнє старе село... Крім того, усі музейні будівлі - то колочавські хати, в яких колись жили люди. В деяких хатах на стінах висять фотографії колишніх жителів. А ще - усе нагадує про історію того ж опришка Миколи Шугая. Тут і жидівський шинок, і жандармська станція...
"Старе село" краще відвідувати з екскурсією. Проводять її місцеві колочавські екскурсоводи. Вони розказують місцеві історії, якісь традиції, повір'я. Покажуть кожну побутову річ - що це таке і як користуватися. Майже все можна потримати в руках, всюди сфотографуватися.
Ми фотографували мало, бо приїхали за пів години до закриття музею. Все таки нам екскурсію провели на 40 чи 50 хв. А потім ми могли ще самі погуляти музеєм, але почався сильний дощ... Хочеться обов"язково ще раз там побувати.

Тут вхід і Святослав на мотоциклі :)

Школа. Ми до вечора так нагулялися, що хотілося посидіти хоч урок..

Ця скульптура зображає робоче місце колочавського дяка Івана Лугоша, який зробив вільний, спрощений переклад Євангелія на русинську мову. Цей переклад використовувався для проповідей у церквах для простих, малограмотних людей. Книга називалася "Перло Дорогоцінноє".

Тут сауна. Треба було залазити в цю скриню, щоб тільки виглядала голова. І так паритися.

Корчма

Всередині

Навіть збереглася книга боржників, з усіма прізвищами і цифрами.

Жандармерія

А це вже хата радянського періоду... Цікаво, чи є десь ще такий край, де би так часто мінялася влада, як у Закарпатті. 

І це теж ніби як раритет, хоча по селу ще старіші раритети їздять.

А ще в Старому селі є Колочавська вузькоколійка. В колекції є угорські, чеські, радянські вагони. Діти були просто в захваті. Шкода, що дощ не дав нам усе роздивитися...

В цілому - цікавий музей серед мальовничої природи, хотілося ще просто там посидіти і насолодитися красою і спокоєм.
А ще кажуть, що в Старому селі особливо гарно в березні, коли зацвітає шафран:

Фото звідси

Ще побували в Колочаві у церкві Святого Духу. Тепер це музей.
Отака традиційна карпатська церква - дерев'яна, покрита дранкою. На жаль, дранка уже вся заросла мохом, невідомо на скільки її вистачить :(

Біля церкви великі  старезні дерева. І усе не просто так. Треба обійняти одне дерево, щоб позбутися негативу, а потім інше - щоб набратися "хорошої" енергетики. Правда чи ні, але ми про всяк випадок пообіймали :)

В церкві старовинні книги, фотографії. Приміряли національний одяг.

Крім церкви і Старого села в Колочаві ще є багато усього цікавого. Доведеться поїхати туди ще :)