Огюст Роден. Скульптура "Поцілунок".

Вирішила час від часу писати в блозі про шедеври світового мистецтва. Ті, які мені цікаві або чимось вразили... Недавно на виставці бачила бронзову копію скульптури Родена "Поцілунок". Це один з творів мистецтва, який не залишає байдужим нікого.

Коли Родену було 45 років і він був знаним майстром в Парижі, мав свою майстерню, учнів, в його житті з’явилося щось нове. В майстерню Родена прийшла Каміла Клодель - 19-річна дівчина. Красива, талановита, із заможної родини . Вона прийшла, щоб працювати помічницею – прибирати залишки глини, підмітати, подавати інструменти і вчитися мистецтву скульптури. 

Він захоплювався її юністю і красою, вона – його талантом і майстерністю. Між помічницею і майстром спалахнула пристрасть. Роден ліпив красу Каміли, ніжність і нестримні почуття. В цей час з'явилися найкрасивіші, найромантичніші твори майстра – «Данаїда», «Аврора», «Вічний кумир», «Вічна весна», «Поцілунок»… 

Каміла була натурщицею, музою і коханкою Родена, а він – її єдиним трагічним коханням. Стосунки тривали більше десяти років і закінчилися розривом. Каміла так і не змогла пережити цю трагедію, глибока депресія перейшла в психічне захворювання і останні 30 років свого життя вона провела психіатричній лікарні. Огюст Роден втратив музу і в його скульптурах вже не було тих емоцій і життєвої енергії, що раніше…

Скульптура «Поцілунок» - одна із найеротичніших робіт майстра. Коли дивишся на неї, неможливо відірвати погляду від пари в пориві пристрасті і водночас відчувається  незручність від того, що став свідком інтимної сцени. Сучасники Огюста Родена вважали «Поцілунок» занадто еротичною скульптурою, її публічна демонстрація викликала багато суперечок. У 1893 році на всесвітній виставці в Чикаго скульптура «Поцілунок» не була виставлена на загальний огляд, а стояла окремо, в маленькій кімнатці. Її можна було подивитися, але індивідуально, за власним проханням. В 1914 році в місті Льюіс  скульптура була виставлена для огляду в місцевому муніципалітеті. Це теж викликало багато суперечок, і врешті-решт скульптуру накрили тканиною і заховали від публічності.

Водночас ще за життя Огюста Родена ця скульптура мала величезну популярність. Сам Роден зробив на замовлення три її  мармурові копії і кілька менших копій з гіпсу. А в ливарні Барбедінні було відлито понад 300 зменшених копій «Поцілунку» з бронзи.

Спочатку скульптура мала бути частиною великої бронзової композиції «Брама пекла», яку Роден робив багато років на замовлення музею мистецтв у Парижі. Пізніше «Поцілунок» був вилучений з композиції і оформлений як окрема, самостійна скульптура. А для «Брами пекла» Роден створив іншу пару закоханих.
Перша назва скульптури – «Франческа да Ріміні». Як і більшість образів з «Брами пекла», вона мала зображати героїв «Божественної комедії» Данте. В цьому випадку – закоханих Франческу да Ріміні і Паоло Малатеста. За сюжетом Данте, Франческа закохалася в Паоло, рідного брата свого чоловіка. Чоловік викрив їх почуття і обидвох убив. Критики, які вперше побачили скульптуру Родена, дали їй більш загальну назву – «Поцілунок». 

В «Поцілунку», як і інших любовних скульптурах Родена, жінка зображається не у владі чоловічої пристрасті, а як рівноправний партнер стосунків. В часи Родена таке зображення було новинкою.
Огюст Роден прагнув зобразити в своїх скульптурах не застиглу позу, а динаміку, рух, емоції. Своїх натурщиків він просив рухатися під час роботи, щоб вловити гру світла і тіні на їх тілах, знайти найвдалішу позу. А ще Роден володів рідкісним умінням - ліпити рух з пам’яті, саме тому його скульптури такі живі і емоційні.
Оригінал «Поцілунку» можна побачити в музеї Родена в Парижі.

Усі фото - з сайту Музея Родена  http://www.musee-rodin.fr/fr/collections/sculptures/le-baiser