Гогольfes-2016, відкриття.

Цьогорічний, і вже дев’ятий по рахунку фестиваль сучасного мистецтва Гогольfest, відкрився 16 вересня на території арт-заводу «Платформа». Його тема –біблійна історія про Вавилон. Людська мрія збудувати вежу до небес, гнів Бога і «змішування» мов, через що люди перестають розуміти один одного, - таке відбувалося тоді, в далекі часи, описані в Старому заповіті, щось схоже відбувається і зараз.

«Якщо орієнтуєшся на мрію, якщо хочеш творити, використовуючи спільну мову мистецтва, приєднуйся до ГОГОЛЬFEST-2016», - закликають організатори фестивалю.

Святкове відкриття Гогольfestу мало початися пізно ввечері, о 21.00. Ми приїхали раніше, щоб погуляти по території, пройнятися атмосферою фестивалю і побачити на власні очі усі локації, де більше тижня буде жити Гогольfest.

За строгим контролем на вході, рамками і перевіркою рюкзаків, нас чекали дівчата в білих масках-обличчях Гоголя, стійки з програмками і традиційний атрибут фестивалю – голова Миколи Гоголя. 

Концерт «Ухо –ансамблю» у філармонії.

Концерт сучасної академічної музики в залі, заповненому глядачами. Молоді люди 20-30 років без музичної освіти і не з «сакральних» мистецьких кіл проводять вечір у залі філармонії, а не в нічному клубі … Ще 10 років тому, коли академічною музикою цікавилися, в основному, самі музиканти, а твори сучасних композиторів виконувалися тільки на «спеціальних» фестивалях, це здавалося б чимось неймовірним. Але саме так усе виглядало 25 травня на концерті «Ухо-ансамблю» в філармонії. Завдяки музичній агенції «Ухо», яка організувала цей концерт, слухати нову академічну музику стало цікаво і навіть модно.

Це був 82-ий концерт, проведений «Ухом» в Києві і перший – у залі філармонії. Диригував італієць Луїджі Ґаджеро. Також він виконав два твори Еліота Картера для соло литавр. Соло флейти у п’єсі Тосіо Хосокави грав ще один музикант з Італії, Маріо Каролі. Сам «Ухо-ансамбль» складається з українців. Колектив невеликий за складом, але всі його учасники – музиканти з великою майстерністю.

Катерина Білокур. Хочу бути художником.

Учора були на виставці робіт Катерини Білокур. Після цих картин справді віриш у Диво, в те, що талант дається людині Богом. Бо як інакше могла проста жінка без освіти, без жодного уроку якогось майстра ТАК малювати...
Її квіти - як справжні, усе вималювано до найменших дрібниць. Коли дивишся, здається, що відчуваєш їх на дотик і як вони мають пахнути.
А ще дивує, що уся ця краса творилася в роки голоду, війни, коли ніхто не сприймав її мистецтво... А вона попри все робила собі пензлі з котячого ворсу і малювала ніби інший світ - прекрасний і досконалий...

В цілому виставка дуже хороша, зібрано багато картин з різних музеїв, є стенди зі спогадами Катерини Білокур, відгуками на її творчість...
Але мені не дуже сподобалося поєднання живопису Катерини Білокур з відео-артами сучасних художниць (в залі у кількох місцях поставлені монітори і там демонструються ці твори)... Ну, якось воно не поєднується. Зовсім інша естетика, по-іншому сприймається... Щось таке як дивитися Пікассо і слухати народний хор - не сприймаєш до кінця ні одне, ні друге..
Думаю, краще було б це розділити. Щоб біля картин з квітами звучала народна пісня, пахло скошеною травою і квітами. А відео-роботи окремо, тоді і їх дивилися б і вникали у суть...
Але це так, моє сприйняття.. В цілому, величезне спасибі організаторам, що відкривають світу Катерину Білокур і її мистецтво. В Мистецькому Арсеналі ці картини побачать тисячі людей. Виставка буде ще до 19 липня.

Авіашоу на Чайці.

В продовження розповіді про минулі насичені вихідні...
У неділю ми побували на авіашоу. Дуже хотілося його показати нашим хлопцям, закоханим у літаки.
Але самі захопилися більше за дітей. Діти вже втомилися задирати голови в небо, а ми все кричали і ледь не стрибали від захоплення: "А-аа... Дивіться-дивіться, як він крутиться... Тепер летить боком... Ого! Летить перевернутий?!... Це "мертва петля"називається?"
Справді, видовище захопливе. А ми ще й стояли в зручному місці - прямо перед злітною смугою.

Місто професій.

Минулого тижня вихідні наші вийшли насиченими і цікавими.
В суботу - "Місто професій" на ВДНГ...
Діти могли познайомитися з різними професіями - що роблять журналісти, будівельники,  ветеринари, кондитери (і ще багато-багато інших, усього працювали 53 станції). Можна було "попрацювати", заробити гроші і щось за них купити...
Цікаво, що з дітьми займалися не аніматори, а справжні професіонали у своїй сфері - справжні журналісти, фотографи, кінологи, працівники ветеринарної клініки... Хоч дітей було дууже багато, постійний рух, шум і натовпи, "роботодавці" були дуже привітні до дітей.
Звичайно, усі професії ми не спробували. Це було неможливо, вийшла б тільки біганина між станціями... Але спробували багато.
Будівельники. Тут можна було по-справжньому мурувати з цегли, будувати з картонних блоків і для найменших - просто розфарбовувати будиночок.

Фестиваль писанок 2015.

В цьому році на фестиваль ми потрапили аж в передостанній день. Хоч деякі експонати вже розібрані, не було купи сіна, щоб дітям пострибати-повалятися, але і людей набагато менше...
На цей раз ми більше розважалися, ніж милувалися писанками.
Як і в минулому році, діти знову із захопленням гралися біля жолобів для яєць. Спочатку тільки котили яйця і спостерігали за ними, а потім перейшли до іншого жолобу, щоб підкидати яйця.

"Білосніжка та семеро гномів"

Сьогодні несподівано потрапили на балет в Музичний театр, що на Подолі.
Несподівано, бо мали зовсім інші плани... Але випав сніг, плани відмінилися, знайшли по інтернету виставу в зручний час і купили квитки. Як мені подобається, що можна вдома по інтернету купувати квитки на виставу, обдивитися зал, вибрати місця... Правда, за півтори години до вистави місця були тільки в останньому ряду. Зате діти могли сидіти на поручнях, на спинках крісел, пересідати сюди-туди, а ми не переживали, що комусь ззаду не видно.

Балет дуже-дуже сподобався. Максим аж підтанцьовував і підспівував у мене на руках, Святослав хотів знати про все, що відбувається на сцені. Увесь час тихенько питав: "А це хто? А що вони роблять? А що тепер відбувається? А що у них в руках?"...
Особливо цікавими були гномики, один весь час то спотикався і падав, то рухався в протилежний бік від інших. Другий так голосно чхав, що усі з переляку відстрибували або падали на підлогу... Діти в залі аж заливалися сміхом. А ще дуже красива легка музика, чудова хореографія, костюми, декорації.

Океанаріум

Усе почалося з бісквітів "Барні". Купили ми упаковку цих бісквітів, а в них акція чи то сюрприз "Морські пригоди Барні"... Ну, типовий розвод маркетинговий хід - треба збирати наклейки з рибами, наклеювати в буклет, а для цього купувати і їсти багато бісквітів. Які наклейки нам попалися - ті ми наклеїли, решту риб з буклета знайшли і подивилися в інтернеті... Але Святослава дуже зацікавили риби, морські істоти, усе-усе про них, то ми щось читали, дивилися, а потім згадали, що в Києві є Океанаріум.

Поглянути в очі минулому...

Недавно нам пощастило. Не в музеї, не у виставковому залі, не в арт-галереї…, а усього лише на київській вулиці, серед шуму машин і руху перехожих ми із Святославом несподівано побачили такий пам’ятник.

Виставка писанок

Фотозвіт про нашу прогулянку :).

Зранку було сонячно, тепленько і людей на виставці було зовсім мало.

На самому початку виставки велетенська писанка, під нею діти ховалися, повзали.

Книжкова виставка в "Мистецькому арсеналі"

Чесно кажучи, думала, що в наш час електронних книжок, інтернету, планшетів, ноутбуків і усього такого, друковані книжки вже мало хто читає. І, тим більше, мало кого може зацікавити книжкова виставка.

Але 100-метрова черга на вході показала, що усе не зовсім так.

Прогулянка (фото)

Сьогодні було холодно, мокро і вітер... Гуляти на майданчику ну зовсім не хотілося і ми знову поїхали в Мануфактуру. На цей раз з фотоапаратом :)

Отака там ялиночка:

Аутлет-містечко "Мануфактура

Сьогодні ми їздили подивитися на нього (правда, зовсім несподівано, ввечері і ненадовго).
Це новий торговельно-розважальний центр, побудований в стилі середньовічного європейського містечка. Симпатичні двоповерхові будиночки, мощені вулички, ліхтарі, лавочки, канали з мостиками, будинок а-ля ратуша з годинником, великі глиняні глеки з хризантемами...
Сьогодні ввечері людей було зовсім мало, тихо і спокійно. Більше половини магазинів ще не відкрилися. На тих, що відкрилися, скрізь вивіски про знижки - 25%, 30%, 70%(але я вже давно на те не ведуся). Симпатичні вуличні кафешки (ввечері  з свічками на столиках, так романтично...), дерев"яний дитячий майданчик, дитячі розважальні центри, арт галерея.
Фотоапарату з собою не було, трохи щось в темряві зняла на мобілку 

День народження в піццерії

Виявляється, таки буває дешево і не сердито, а цікаво, весело і смачно. 

Це ми так святкували сьогодні з дітками дитяче ДН. Діти готували собі піццу, самі закладали в піч, чекали... а потім їли з таким апетитом, що не відтягнути... А батьків в той час ніхто смикав за рукав, не вимагав розваг. І можна було спокійно поговорити, випити чаю-кави, поїсти піццу і пофоткатися в прикольних самбреро.

Бажаючих приїхати сьогодні в піццерію через снігові замети, нерозчищені дороги і майже без маршруток,  було небагато. Але, з іншого боку, піццерія була порожня. І увесь персонал нам радів і посміхався:)). Спочатку наші кухарі вдягнулися в нарукавники, фартушки і ковпаки

Музей авіації

Найбільше театрів, церков, парків і музеїв у Києві я бачила в п"ятому класі, коли приїхала сюди з мамою на тиждень... І зовсім не думала, що я тут колись буду жити. Мама хотіла мені показати (і сама побачити) усе-усе... А тепер ми живемо в Києві і їздили із Святославом тільки в зоопарк і театр ляльок :(, бо "ми в Києві, встигнемо..."

Сьогодні, нарешті, вибралися в музей авіації. В цілому - в стилі радянських музеїв. Тобто зібране старе, непотрібне, обшарпане-облізле. До кожного експонату додається табличка. Ну, як водиться, на сірому фоні, дрібними літерами і десь на рівні коліна дорослої людини... Про зміст нічого не скажу - не читала (і не бачила, щоб хтось інший нагинався і вдивлявся). Потрібна інформація вивішується ближче до очей і нормальним шрифтом - "Руками не трогать!", "Осмотр кабины - 1 минута", "За ограду не заходить!","В окна не дышать!". Видно, за огорожу таки народ не заходить, там густо розселилися кроти... І це ще більше справляє враження чогось забутого і закинутого. Ну, таке собі кладовище літаків.

Виставка ведмедиків Тедді

Дякуючи "світу мам" і сестрі дізналися про цю цікаву виставку, і в суботу таки побували на ній. Набралися позитивних емоцій і гарно провели час!

Отака там ялиночка, ще й підсвічується різними кольорами: