Батурин. Завершальне...

Батурин - це справді частина історії України, нехай порубана і спалена, але вона є... І там, серед вже сучасних, відбудованих музеїв, ця історія відчувається.

Хотілося б побачити Батурин і в теплішу пору року. Погуляти парками і подивитися те, що не встигли тепер.

Справа на фото - Музей археології Батурина. В ньому зберігаються речі, які знайдені під час розкопок Батурина.
Зліва - Воскресенська церква. В цій церкві похований Кирило Розумовський.

Сучасний Батурин - це малесеньке містечко, більш схоже на село. Багатоповерхівок, великих магазинів тут зовсім немає. І населення усього 2,5 - 3 тисячі.
Дуже сподобалися місцеві будинки з різьбленими, розмальованими вікнами. В Західній Україні так вікна не прикрашають, тому для мене це було таким новим і красивим. Справді, "хати як писанки".

 Хочеться ще просто походити по вуличках Батурина і подивитися на ці хати.
Пообідали чи то повечеряли ми в кафе "У гетьмана" (в Батурині не дуже великий вибір закладів, де можна поїсти. І навіть продуктовий магазин чи кіоск з печивом треба ще знайти). Було не надто швидко, бо тільки один кухар і одна офіціантка, але привітно і смачно.
Якщо коротко - то поїздка вдалася, хочу ще...
Цитадель Батуринської фортеці.
Будинок Генерального судді Кочубея.
Палац Кирила Розумовського.