Просто роби! І не думай про те, що не вийде...

Учора в нас був день літакобудування. Святослав робив з паперу літачки, а потім придумав зубочисткою і скотчем чіпляти ще паперову вертушку-пропеллер. Вийшло справді цікаво - літачок летить, а пропеллер крутиться...
Наступний проект - ракета. Її ми зробили з картонної трубки від фольги і картонок від туалетного паперу (такі цінні речі у нас викидаються тільки тоді, коли діти не бачать). Вийшло, на думку Славчика, чудово. Ракета дуже схожа на справжню.

Але хіба винахідник може зупинитися на досягнутому? Святослав вирішив зробити ще турбіни. В трубки від туалетного паперу поставляти вертушки. Він вирішив, що так ракета зможе летіти по-справжньому... Коли запустити, пропеллери закрутяться (на літачку ж крутилося...). Потім ракета буде летіти через те, що крутяться пропеллери, а пропеллери будуть крутитися через те, що ракета летить... Такий собі вічний двигун, тільки запускати. Ну, тільки треба допомогти реалізувати ідею - причепити пропеллери в трубки...
Усі наші аргументи і пояснення про силу тяжіння, двигун, сильні пропеллери і усе таке Святослава ну ніяк не переконували... Ми аж втомилися розказувати і переконувати. Врешті-решт Святослав каже: "Мама, знаєш що? Ти просто роби і не думай, що у тебе не вийде. Тоді усе вийде..."
І що тут скажеш? Сьогодні ввечері будемо чіпляти пропеллери в турбіни. А там хто знає, раптом полетить...