Лебедівка (фото з літнього відпочинку).

Лебедівка - це невеличке курортне село в Одеській області, ближче до кордону з Молдовою.

Пансіонати, бази відпочинку, кафе і лотки з усіляким "пляжним" реманентом... Я усе видивлялася - де ж саме село. Ну, школа, церква, сільрада, хати, городи - десь так як я собі уявляю звичайне українське село. Але поблизу від пляжу села не було, тільки пару будиночків, в яких могли б жити місцеві люди. Аж потім, в Києві, зайшла у Вікіпедію і прочитала, що населення Лебедівки - це 26 осіб :). Тобто села тут майже і немає, Лебедівка "оживає" тільки влітку.
Ще одна несподіванка - відсутність прісної води. На бази відпочинку вода проведена з моря. Доведеться мити руки, фрукти, посуд і приймати душ солоною водою. Найбільше я переживала що буде з волоссям, чи зможу я його розчесати після солоного душу. Виявилося - нічого, солона вода таки додає жорсткості волоссю, але розчесати можна. Про те, що вода з крану тече солона згадуєш тільки тоді, коли на руці є рана або коли намочиш під краном зубну щітку :).
Чомусь я думала, що Лебедівка - це все-таки ближче до сходу України, Одеська область, і українською тут розмовляють тільки туристи із заходу. Виявилося - ні. Українською розмовляють офіціанти, бабусі на базарі, продавці парасольок, магнітиків, і більшість туристів. З динаміків кафе чути "Океан Ельзи", "Бумбокс", "Антитіла" частіше, ніж російську попсу. (Таке враження, що до Тернополя тут ближче, ніж до Одеси і навіть до Києва.)

Але найприємніше враження залишило море... Усі вісім днів нашого відпочинку воно було чудовим: чистим, теплим і лагідним.

Кажуть, що в Лебедівці навіть дельфінів побачити можна. Нам дельфіни не зустрілися. Може, для цього треба рано прокидатися і йти до моря, а може вони плавають десь подалі від шумних пляжів. Але диких качок, чайок, крабів і риб тут багато.

На пляжі пісок, а від берега до глибокої води тут десь пів сотні метрів. Здається, що Лебедівка - це курорт спеціально для дітей

Кілька днів був "міні-шторм". Вода залишалася такою ж теплою, тільки трохи піднялися хвилі. Діти були просто в захваті від гойдання на хвилях, дорослі теж.

Крім моря в Лебедівці є ще одна водойма - солоне озеро Бурнас. Вода в ньому вдвічі солоніша за морську, а на дні й берегах - ціле родовище лікувальних грязей. Бурнас відділяє від моря піщана коса. 

На цьому фото справа Бурнас, а зліва море. (Біля озера ціла хмара якихось мошок і не дуже приємний запах. Дітям це не подобалося, тому в озері ми так і не купалися.)

Поляна з квітами шавлії (біля неї усі фотографуються, то я теж сфотографувала).

Це фото називається "Блогерка на відпочинку".

(Діти звикли, що я увесь час щось фотографую, і навіть не реагують на це. Хіба що, як побачать щось цікаве, питають: "Мама, може тобі треба це сфотографувати?" :) )

Зупинялися ми в пансіонаті "Фортуна". Здається, вона відноситься до кращих баз Лебедівки. Нові будиночки, чиста, доглянута територія, є лавочки, гамаки, дитячий майданчик. В номері усі зручності, гаряча вода, холодильник, кондиціонер, нові меблі. Усе чисте і красиве. Єдиний мінус номерів - що вони такі маленькі і впритул номер до номера. Столик від сусіднього номера так близько до нашого, що хочеш чи ні, а чути все, про що там говорять. Навіть якщо говорити пошепки. (Не чути тільки в номері з закритими вікнами, дверима і включеним кондиціонером. Та ми рідко так закривалися, і нам пощастило - номер поруч більшість часу був вільним)
Але найбільша проблема цієї бази - це харчування. Номерів з міні-кухнею немає, харчування в пансіонаті дороге, без можливості вибору і не те, що люблять їсти діти. Тому ми їли щось своє або в інших кафешках.

З Лебедівки їздять на екскурсії в центр виноробства Шабо, до Аккерманської фортеці або в Одесу. У мене були великі плани на екскурсії, але нам так сподобалося море, що їхати від нього не хотілося. Навіть на екскурсії.
Заїхати до Аккерманської фортеці вирішили по дорозі додому. Ця фортеця - одна з найбільших  в Україні. Довжина стіни по периметру - 2,5 км, а товщина стін від 1,5 до 5 метрів.

А на цьому фото - руїни античного міста Тіра (VI століття до нашої ери - IV століття нашої ери). Це було поселення греків-колоністів, на залишках цього міста і будувалася Аккерманська фортеця.

За руїнами видніється Дністровський лиман.
Але подивитися Аккерманську фортецю на цей раз не вийшло. На морі якраз зіпсувалася погода і всі туристи поїхали на екскурсії. Отак виглядала черга до каси.

Попереду нас чекала далека дорога, тому ми вирішили, що подивимося фортецю в інший раз, коли у нас буде більше часу.
В цілому Лебедівка нам сподобалася. Чудове море, чистий пляж і не так багато відпочиваючих. Хотілося б ще трохи кращого сервісу. Сподіваюся, що туристичний бізнес тут тільки почав розвиватися і за кілька років Лебедівка перетвориться на чудовий цивілізований курорт.