"Трипільське коло" 2014.

На цьому фестивалі ми були вперше. Найбільше хотілося просто побачити що воно таке - "Трипільське коло", про яке вже стільки усього чули...
Спочатку ми їздили околицями Ржищева і шукали куди б нам звернути і як потрапити на фестиваль. Ніде ніяких вказівників немає, тільки безкрайні поля... Потім зустріли туристів з величезними рюкзаками, які саме йшли з фестивалю, вони показали нам дорогу.
Перед входом на фестиваль - велика парковка. Заїжджаючи, ми забуксували в болоті, так що ні туди і ні сюди... Ніякі дощечки і камінці під колеса не допомагали. Спасибі хлопцю у святковій білій вишиванці, який майже зразу підійшов і допоміг виштовхати машину з того болота (як після цього виглядала його вишиванка якось я не і встигла роздивитися).
На вході треба купувати квитки - яскраві паперові браслети. І міняти гривні на місцеву валюту, "копи".

Гроші міняються один до одного. "Фестивальні гроші" - це якась така міжнародна традиція і в цьому є певний сенс. Відчуваєш себе як в іншій країні (щоразу хочеться подумки порахувати, скільки це буде в гривнях) і можна зразу запланувати свої витрати. Бо бігти знову на вхід і стояти в черзі знову не захочеться...

На вході написано, що усі послуги на тириторії фестивалю, харчування, розваги, сувеніри, можна придбати тільки за копи.

Але насправді всюди можна було оплачувати і копами, і гривнями. (А якщо міняти назад - копи на гривні - то знімається комісія, -10%). 

Так виглядають копи:

Я уявляла собі "Трипільське коло" дуже шумним і багатолюдним. Насправді, усе виявилося не так. Напевно тому, що тут величезна територія, багато різних майданчиків з лекцями, майстер-класами, розвагами, і увесь народ рівномірно розсіявся по полю.

Зразу за вхідними ворітьми "сакральний простір". Тут проводяться якісь лекції про здорове харчування, про різні духовні практики, нас запрошували на медитацію. Взагалі, на "Трипільському колі" дуже багато різних програм, пов"язаних із східними духовними практиками - щось таке ведичне, буддійське. Я розумію, що в трипільській культурі християнства не було, була якась язичницька культура і релігія... Але що ця релігія близька з тими духовними практиками, що проводяться на фестивалі - якось я дуже сумніваюся. Хоча б те саме мистецтво цигун. Яке воно має відношення до української культурної спадщини і трипільської культури - незрозуміло...

Далі отакі бадьорі люди під "Океан Ельзи" танцювали, місили ногами глину і ліпили велику скульптуру трипільської баби.

Хтось вчиться стріляти з лука,

хтось грати на ударних інструментах. Діти дотепер пам'ятають і наспівують ті ритми - бум, така-така, бум, бум :).

Хтось ліпить з глини, вирізьблює з дерева, робить мозаїки. Цікавих занять дуже-дуже багато.

Багато хто просто відпочиває на природі. Поле, намети і сосновий ліс.

Цю хатку зробили на якомусь із попередніх фестивалів.

А ще там дуже багато польових квітів. Можна плести вінки або просто збирати букети.

Трохи нас:

Великі концерти здебільшого по вечорах.

Чайна.

Є ще "польові їдальні", з одноразовим посудом і невеликим вибором страв, але поїсти можна.

На виході ми ще купили дуже смачний бездріжджовий хліб і сухарики. Дотепер шкодую, що не спитала, де його печуть.

Поки ми гуляли, волонтери майже закнчили робити скульптуру.

На території "Трипільського кола" заборонений алкоголь, наркотики і паління. Можливо, ще й тому атмосфера фестивалю спокійна і приємна. Як для фестивалю під відкритим небом, який триває кілька днів - усе досить чисто і акуратно.

В цілому залишилися приємні враження. Але приїхати на пів дня - зовсім не те, що пожити там кілька днів в наметі, обійти усі майстер-класи, побувати на вечірніх концертах і познайомитися з новими людьми. Думаю, фестиваль розрахований саме на таке.
Кожного року його проводять у кінці червня, на Дніпровських кручах біля міста Ржищів Київської області.