Сьогодні..

Максим сьогодні придумав гру. Склав із електронного конструктора схему - ліхтарик, повільно і церемонно несе її на кухню, а я в цей час маю співати "happy birthday tu you". Потім я ніби задуваю свічку (дму, а Максим тихенько виключає ліхтарик), ми плескаємо в долоні і радіємо... І так сто п'ятдесят разів підряд :). Я аж втомилася співати і дмухати. А ввечері він побачив відео бальних танців і вирішив, що тепер і ми з ним так потанцюємо. Що там уміти - іти, а потім крутитися. Так ми ходили і крутилися, аж доки Максим весь не змокрів :)
А Славчик все сидить біля свого Лего. Може збирати його весь день, але бажано - з підсобним робітником, щоб шукав і подавав потрібні детальки. "Мама, а пошукаєш мені таку сіру детальку, з пазами, щоб до неї скло кріпилося... А тепер таку, теж сіру, але меншу, на ній якісь стрілочки".
Моя бабуся колись казала, що кожна мама - то дитячий дурень (тобто - блазень, який виконує всякі дитячі забаганки)... Здається, саме в цьому материнська мудрість - побути таким "дурнем", приділити дітям увагу, пограти в їхні ігри, ніби пожити їхнім життям. Шкода, що я так часто про це забуваю :(.

Прибирання за методом КонМарі. Місяць перший, політ нормальний :).

Напевно, трохи дивно писати в блозі про прибирання... Але це те, що мені тепер дуже цікаво, тому ділюся :).
Трохи про сам метод і чому я ним зацікавилася, писала вже тут.
Тепер про те, що мені подобається в цьому методі.

Пляцок з яблуками, рецепт.

Ділюся рецептом пирога, який можна приготувати з дітьми.
Інгредієнти - з тих, які майже завжди є вдома, готувати легко й просто. Навіть з усіма дитячими - розсипалося, розлилося, тут повитирати, там зібрати, готування займає хвилин 30...

Розказала мені цей рецепт бабуся, яка гуляє з внучкою на нашому майданчику. Вона "привезла" його з поїздки в Трускавець, тому і назва оригінальна - "пляцок з яблуками".

Чому капризують і не слухаються наші діти.

Мова буде про книгу Крістіане Кутік, яка називається "Виховання у спокої".

Для мене - це одна з найкращих книг про виховання. В ній немає готових методів, рецептів і способів впливу на дитину, але є важливіше: намагання зрозуміти ЧОМУ дитина капризує і не слухається. Усі батьки знають, що маленькі діти не можуть пояснити свій стан - втомлений, хочу спати, хочу пити, їсти, на ручки, щось болить... - усе "не те" виражається однаково, плачем. Але крім фізіологічних потреб у дитини є ще багато інших, які ми, дорослі, часто не розуміємо або не звертаємо на це уваги. Ми намагаємося виправити поведінку дитини, добитися слухняності, і навіть не пробуємо розібратися що не так, чому дитина веде себе не так, як нам би хотілося...

Отож, що потрібно нашим дітям (на думку Крістіни Кутік).

Різдвяні пряники (рецепт і фото).

Різдвяні пряники - це і прикраса на ялинку, і неймовірний медово-імбирний аромат вдома, і хенд-мейд подаруночки гостям, і просто хороша сімейна традиція...
Готувати їх не дуже складно, цей рецепт вже випробуваний 4 роки підряд. Кожного разу виходить гарно і смачно.

Продукти:
180 гр меду,

70 гр вершкового масла,

70 гр цукру,

350 гр борошна,

1 яйце,

1/2 чайної ложки розпушувача для тіста,

по дрібці солі, меленої кориці і меленого імбиру.

Приготування:
В каструлі закип'ятити мед, масло і цукор. Потім зняти з вогню і залишити, щоб охололо.
В інший посуд просіяти борошно, додати розпушувач, сіль, корицю і мелений імбир.
Далі в борошно поступово вливаємо рідку охолоджену масу, вбиваємо яйце і замішуємо тісто.
Цього разу ми замішували міксером.

Адвент-календар.

Ведення адвент-календаря - чудова традиція, яка походить з Німеччини. Адвент - це час християнського посту перед Різдвом. У католиків і лютеран він триває 4 тижні, на 4 тижні розрахований і традиційний адвент-календар. Спочатку в його кишеньки клали записки із рядками Святого Письма, побажання для близьких людей і солодощі для діток.
Тепер адвент-календар використовується в багатьох сім'ях просто як календар очікування свята - Різдва або Нового року.

В нашій сім'ї Різдво вважається більшим святом за Новий рік, тому календар я готувала до Різдва. Пошила його ще три роки тому і тепер не готую кожного року новий, а користуємося цим. І мені, і дітям він дуже подобається.
Ведемо ми його з 20 грудня (після свята Миколая) до 7 січня. 

Зимово-різдвяна бібліотечка.

Коли навколо пахне Різдвом - імбирними пряниками, ялинкою і мандаринами, у святкових вітринах крутяться засніжені будиночки і Діди Морози, читати дітям хочеться теж щось таке, святкове і трохи чарівне...Новорічно-різдвяної літератури для дітей тепер безліч. Поділюся тим, що зібралося у нас в бібліотечці, може комусь буде в нагоді.

Про дитячі обов'язки...

Недавно чомусь розсердилася на Святослава і зловила себе на думці, що я в його роки (в шість років) була відповідальніша і мама вже доручала мені серйозні справи... Ну, таке як гуляти з молодшою сестрою, побути вдома з сестрою, нарвати смородини на компот, віднести на пошту листа...
Звичайно, в селі життя інше - там діти з двох-трьох років можуть гуляти на вулиці самі, по дорозі на пошту теж тільки усі знайомі і машин майже немає... Але і в місті дітям, щоб дорослішати і ставати відповідальними, треба доручати якісь справи. Це така ж необхідна підготовка до школи (і до дорослого життя), як читання, лічба і усе інше.

Як випускники у похід ходили...

Є в нашому дитсадку така традиція - у кінці навчального року випускники ідуть в похід. Ніяких молодших діток, тільки випускники і вихователі - все серйозно, складно і "по-дорослому".
Тому після "походу випускників" діти справді відчувають себе дорослішими, ніби вони пройшли особливе випробування і вже готові до шкільного життя - з труднощами і обов'язками.
У нас випускний похід був у суботу, ніхто нікуди не поспішав - до сну чи до обіду... Тому прогулянка затягнулася аж на п'ять годин :)...

Святослав прийшов з походу щасливий, переповнений враженнями і з серйозним наміром повести нас по тих місцях, де вони були в поході.

Фетрові блокнотики

Автори ідеї і виконавці - ми з Святославом. :)

Випускний.

Учора в Славчика був випускний.
У нас невеличкий вальдорфський дитсадок, в групі дітки різного віку і в цьому році випускників тільки два - Славчик і Даня.
Я трохи переживала як то усе буде, як два випускники будуть виступати перед усіма, чи не злякаються, не розгубляться... Збиралася з Славчиком учити слова і тренувати виступ вдома. Але вихователька сказала, що вони усе вивчать у садку, а Святослав не піддавався ніяким розпитуванням - сюрприз... Ну, я все-одно переживала за той сюрприз. Але, що робити, хай буде так...

День і ніч.

Сьогодні згадала простеньку дитячу гру із свого дитинства.
Я кажу: "День!" - і ми з Максимчиком стрибаємо, танцюємо, ніби гуляємо... Потім: "Ніч!" - і завмираємо, закриваємо очі, ніби спимо.
Максим був у захваті. Спочатку я вела гру - казала "день-ніч", а потім Максим був ведучим.

Добре було б згадати ще якісь свої дитячі ігри, в них стільки рідного, приємних спогадів... І, справді, є в цих іграх якась наступність, зв'язок поколінь...

Просто будні...

Максим наш тепер вдень або не спить зовсім, або засинає біля третьої і спить години дві-три. Частіше, доки не розбуджу (бо як потім ввечері вкладатися)...
Святослава в садочку вдень і не вкладають. Все-одно він не засне, а ще й випускник - треба до випускного готуватися.
Тому ввечері Святослав засинає миттєво, а Максима треба вкладати дуже довго і тяжко. Щоб Максимчику ввечері більше хотілося спати, Ярослав деколи ввечері виходить з ним погуляти - принести воду, або просто походити біля будинку. А ми із Святославчиком вдома..

Раніше я цей час намагалася використати "з користю", чимось позайматися із Святославом - ну, якісь там розвиваючі вправи, прописи... Але тепер він за день так набігається, втомиться, що ті заняття вже без толку і радості. Тому я мию посуд, а він п'є чай і ми розмовляємо, або просто сидимо-лежимо в кімнаті на підлозі (ну, я частіше ще щось складаю-збираю, бо спокійно мені не сидиться :) ), або я читаю йому якусь книжку і ми про це говоримо.
І так мені подобаються оті наші пів години. Просто хочеться запам'ятати кожну мить, кожну нашу розмову... Напевно, мені вони ще важливіші і потрібніші, ніж Славчику.

просто фото з минулих вихідних.

Трішки про Максима...

Починаю писати і сама до себе посміхаюся... Наш Максим - це маленький стрибучий позитивчик, майже усім задоволений і щасливий. Якщо плаче - то недовго, усім все зразу пробачає і довго не сердиться.

Будує літака із стільців і табуреток, я один стілець забираю - нічого, буде інакший літак...

Сьогодні ліпимо з пластиліну. Я "на замовлення" Максима то собачку, то кісточку для собачки... І вже дивлюся - ой, вуха якісь не такі, більше на кота схожий... А мордочка вийшла  на свинячу схожа...
Максим відірвав шматок пластиліну, трохи розкатав:
- Дивися, мама, це котик. Ось у нього і лапку видно...
Інший, менший шматок - то мишка. І вже грається, котик ловить мишку. Чудові іграшки, дуже добре вийшло...
Далі зліпив "шматок тортика":
- На, мама. Це шматок тортика. Він ужасний, але в мене іншого немає, бери! (і звідки у нього це слово - "ужасний" :) ).

А ще Максим щодня мені дарує квіти. Після кожної прогулянки приходимо з букетом. Кульбабки, грицики, конюшину, ще якісь жовтенькі квіточки... І просто травичку. Усі квіти для нього красиві. Вдома ставлю "букети" в склянку з водичкою і, справді, вони такі гарні по-своєму. Деякі в'януть дуже швидко, а деякі стоять довго-довго... Вже осипаються і ще незів'ялі.
Одного разу зриває кульбабку - відірвалася тільки сама квіточка, без стебла. Несе мені:
- На, мама! Це для тебе квіточка. Вона, правда, без ручки. Але можна тримати отак, в долоньці :).

Як заслужити довіру дитини...

Учора ввечері Святослав розповідає свої пригоди з дитсадка...
- Сьогодні Захар приніс робота-трансформера, вихователька поклала його на самий верх на шафу. А я дістав! Виліз на поличку, і кепкою досягнув. Спочатку пробував шортами, але шортами не вийшло...

(Я мию посуд і навіть не знаю, з чого почати нотації... Нам і так регулярно зауваження з дитсадка дістаються :(. А тут - виліз на поличку, та шафа могла ж перевернутися... А ще й досягнув робота, якого поклала вихователька. У нас в садок не можна приносити свої іграшки, тим більше якихось монстрів, роботів, і Святослав добре про це знає...)

Ярослав тим часом спокійно собі вечеряє і так, з розумінням киває:
- Ну так, шортами не зачепиш, кепкою зручніше...
Святослав радий, що є татова підтримка і продовжує:
- Ніхто з дітей не зміг досягнути, а я дістав! І віддав Захару!..
І стільки радості і щастя в очах...

"Казки", книжка-розвивалка.

"Казки" - той випадок, коли краще раз потримати в руках, аніж сто разів почути і побачити на фото.

Але все-одно розкажу.

Цю книжечку для нас пошила Віка, молода творча мама.

Про дитячі іграшки.

Шість років тому, коли Святослав ще був маленьким, мені здавалося, що в іграшкових магазинах просто безліч хороших цікавих іграшок. Тепер уявлення про "хороші іграшки" змінилося. Деколи дуже важко знайти і купити дитині іграшку :(... У нас вже виробилися свої критерії, за якими шукаємо іграшки, захотілося ними поділитися.

Місто професій.

Минулого тижня вихідні наші вийшли насиченими і цікавими.
В суботу - "Місто професій" на ВДНГ...
Діти могли познайомитися з різними професіями - що роблять журналісти, будівельники,  ветеринари, кондитери (і ще багато-багато інших, усього працювали 53 станції). Можна було "попрацювати", заробити гроші і щось за них купити...
Цікаво, що з дітьми займалися не аніматори, а справжні професіонали у своїй сфері - справжні журналісти, фотографи, кінологи, працівники ветеринарної клініки... Хоч дітей було дууже багато, постійний рух, шум і натовпи, "роботодавці" були дуже привітні до дітей.
Звичайно, усі професії ми не спробували. Це було неможливо, вийшла б тільки біганина між станціями... Але спробували багато.
Будівельники. Тут можна було по-справжньому мурувати з цегли, будувати з картонних блоків і для найменших - просто розфарбовувати будиночок.

"Дневник мамы первоклассника"

Для мене дуже актуальний фільм, бо Святослав у вересні йде в перший клас. Цікаво було подивитися, до чого треба бути готивими :).
Справді, у фільмі є з чого посміятися, над чим поплакати, в чомусь впізнати себе і свою сім'ю. Усі ми хочемо бути ідеальними батьками, виховати ідеальних дітей, але то розчаровуємося в собі, то до кінця не розуміємо - які вони мають бути, ідеальні діти... А ще й коли у батьків різні погляди на виховання...
Фільм приваблює простотою і правдивістю. Хоч немає якихось надзвичайних подій, драматичних моментів, переживання героїв дуже зрозумілі.
Особливо батькам... першокласників... теперішніх і майбутніх :).

"Просте ліплення"

Так називається серія книжечок для навчання ліпленню з пластиліну (автор і художник – О. С. Московка). У нас є дві книжечки з цієї серії – «У лісі» та «Зоопарк».