Цьогорічний, і вже дев’ятий по рахунку фестиваль сучасного
мистецтва Гогольfest, відкрився 16 вересня на території арт-заводу «Платформа».
Його тема –біблійна історія про Вавилон. Людська мрія збудувати вежу до небес,
гнів Бога і «змішування» мов, через що люди перестають розуміти один одного, -
таке відбувалося тоді, в далекі часи, описані в Старому заповіті, щось схоже
відбувається і зараз.
«Якщо орієнтуєшся на мрію, якщо хочеш творити, використовуючи
спільну мову мистецтва, приєднуйся до ГОГОЛЬFEST-2016», - закликають
організатори фестивалю.
Святкове відкриття Гогольfestу мало початися пізно ввечері, о
21.00. Ми приїхали раніше, щоб погуляти по території, пройнятися атмосферою
фестивалю і побачити на власні очі усі локації, де більше тижня буде жити
Гогольfest.
За строгим контролем на вході, рамками і перевіркою рюкзаків, нас
чекали дівчата в білих масках-обличчях Гоголя, стійки з програмками і
традиційний атрибут фестивалю – голова Миколи Гоголя.
Жваво працювали кіоски з вуличною їжею і Кураж Базар, оператори
налаштовували відеокамери і десь розспівувався хор дівчат. Привертали увагу
прикріплені в багатьох місцях великі плакати із фразами з «Вавілонського
розмовника», переведеними на декілька іноземних мов: «Могу я полежать здесь
немного?» (біля Зеленої сцени), «Мне это не нужно, отговорите меня, пожалуйста»
(між рядами Кураж Базару), або «Я не могу есть грибы, я им обещал» (біля
столиків з вуличною їжею)…
Недалеко від входу, ліворуч, розташувалася «Виставка продажного мистецтва».
До зали треба підніматися по сходах на четвертий поверх, по дорозі
також можна розважатися написами, зробленими на стінах і дверях.
Вхід до виставкового залу несподіваний: замість святкової арки і
килима тут треба пробиратися крізь дірку в паркані. Ніби збираєшся влізти на
територію будівництва, де «стороннім вхід заборонений».
Увесь виставковий простір розділений на окремі зони такими ж
зеленими будівельними парканами і металевими сітками.
Вибір «продажного мистецтва» задовільнить будь-який смак: пейзажі,
котики, абстрактні плями і геометричні фігури, емоційні людські силуети чи
барвисті візерунки; картини, написані на полотні, дереві чи просто картоні у
різноманітних стилях і напрямках… Під полотнами Анатолія Криволапа, Олександра
Сухоліта і Тіберія Сільваші, авторитетних і знаних українських художників,
копошаться і щось шукають на брудних картонках кури. Справжні живі кури. Для
чого вони тут – як частина експозиції чи, може, чекають свого виступу у якійсь
п’єсі чи перформансі – невідомо.
З
виставкового залу ми пішли до сцени Atlas Stages, де мав проходити
перформанс-відкриття фестивалю. Тема будівництва не оминула і цю локацію. З
обидвох боків сцени височіли будівельні крани і металеве риштування. Дійство з
назвою «Шоу В.» розпочалося із
веснянки і світлових ефектів на сцені. Раптом спів залунав десь у натовпі,
поміж глядачами. Виявилося, що тут хор дівчат. Без довгих «хорових» суконь і
великих чорних папок з нотами, тут, поміж глядачами, виступ був по-особливому
живим і цікавим. Один твір змінювався іншим, ліричні пісні жартівливими. Так
само несподівано, як і з’явилися, дівчата закрутилися і «розчинилися» між
глядачами, а на сцені тим часом з’явився Віктор Бронюк з гуртом «ТіК».
Звичайно,
бачити «ТіК» на Гогольfesti – це вже несподіванка. Мабуть, найменше, чого можна
чекати від Гогольfestу – це виступу популярних естрадних гуртів. Але ще більш
несподіваною була пісня, з якої «ТіК» почав свій виступ – «Ой піду я на гору
крутую». Бронюк співав і заохочував підспівувати публіку: «Ойтихую, ойтихую,
заспіваю вам пісню тихую… Ойнасрано, ойнасрано, побудила, ой, мати нас рано.»
Хтось із глядачів сміявся і підспівував, хтось кривився і скептично поглядав у
бік сцени.
Розважальний
виступ «ТіКа» змінився драматичною музикою Нової Опери. Напруга зростала і
дійство розширювалося. На сцені і поруч із нею з’являлися відеофрагменти
Вавилонської вежі, єгипетських пірамід та інших архітектурних чудес. На
будівельних конструкціях повільно, у темпі музики, йшло будівництво – усе вище
зводилися будівельні риштування, і почали свій виступ циркові акробати.
Незвичним
був і виступ гурту Dakh Daughters. Зазвичай тендітні і вишукані дівчата вийшли
на сцену у спортивних костюмах і яскравих перуках різного кольору. Їхні нові
пісні також дуже відрізнялися від тієї музики, що вже асоціюється з гуртом Dakh
Daughters. Одночасно, по обидва боки сцени виступали із складними і надзвичайно
красивими номерами повітряні акробати. До речі, будівельні крани виявилися не
просто декораціями, а також були задіяні у виставі. Видовище розгорнулося до
таких масштабів, коли не знаєш на що дивитися і як встигнути побачити усе
одночасно.
Після
«Шоу В.» ми побували на ще одному незвичному дійстві – створенні вогняної
скульптури під звуки етнічних барабанів. Барабанні ритми змушували відчути
музику усім тілом, а саме дійство нагадувало якийсь магічний язичницький обряд.
Тим
часом на Зеленій сцені виступав гурт Shklo. Хтось підтанцьовував, а хтось лежав
у гамаку чи на м’якому мішку-кріслі.
Недалеко
від мене стояла дівчина у довгій вишитій сукні із домотканого полотна, поруч
пройшла інша – у подертих джинсах і з фіолетовими дредами. Діти, студенти, інтелігентні
пані поважного віку – усіх цих людей можна побачити серед публіки Гогольfestу.
Мабуть, мистецькі смаки у цих людей також зовсім різні. Комусь подобається
академічний оперний спів, комусь рок, комусь африканські барабани. Можливо,
одна на всіх, спільна культурна мова – це така ж нереальна мрія, як і вежа до
небес. Порозумітися буває непросто, але можливо. Навіть тоді, коли люди
розмовляють різними мовами. Тут, на Гогольfestі, де поєднується те, що, на
перший погляд, поєднати неможливо, це особливо відчутно.
Події
Гогольfestу – 2016 триватимуть ще до 25 вересня. Протягом тижня тут можна буде
послухати академічну музику (подалі від міського гулу і метушні, у справжньому
підземному бункері), потанцювати на концертах Аtlas Stages, побачити багато
нових фільмів і театральних постановок від українських і зарубіжних режисерів,
відвідати хореографічні виступи, книжковий ярмарок та ляльковий театр. Уся
програма – на сайті фестивалю http://gogolfest.org/ukr/programm
Немає коментарів:
Дописати коментар