"Білосніжка та семеро гномів"

Сьогодні несподівано потрапили на балет в Музичний театр, що на Подолі.
Несподівано, бо мали зовсім інші плани... Але випав сніг, плани відмінилися, знайшли по інтернету виставу в зручний час і купили квитки. Як мені подобається, що можна вдома по інтернету купувати квитки на виставу, обдивитися зал, вибрати місця... Правда, за півтори години до вистави місця були тільки в останньому ряду. Зате діти могли сидіти на поручнях, на спинках крісел, пересідати сюди-туди, а ми не переживали, що комусь ззаду не видно.

Балет дуже-дуже сподобався. Максим аж підтанцьовував і підспівував у мене на руках, Святослав хотів знати про все, що відбувається на сцені. Увесь час тихенько питав: "А це хто? А що вони роблять? А що тепер відбувається? А що у них в руках?"...
Особливо цікавими були гномики, один весь час то спотикався і падав, то рухався в протилежний бік від інших. Другий так голосно чхав, що усі з переляку відстрибували або падали на підлогу... Діти в залі аж заливалися сміхом. А ще дуже красива легка музика, чудова хореографія, костюми, декорації.

"Трипільське коло" 2014.

На цьому фестивалі ми були вперше. Найбільше хотілося просто побачити що воно таке - "Трипільське коло", про яке вже стільки усього чули...
Спочатку ми їздили околицями Ржищева і шукали куди б нам звернути і як потрапити на фестиваль. Ніде ніяких вказівників немає, тільки безкрайні поля... Потім зустріли туристів з величезними рюкзаками, які саме йшли з фестивалю, вони показали нам дорогу.
Перед входом на фестиваль - велика парковка. Заїжджаючи, ми забуксували в болоті, так що ні туди і ні сюди... Ніякі дощечки і камінці під колеса не допомагали. Спасибі хлопцю у святковій білій вишиванці, який майже зразу підійшов і допоміг виштовхати машину з того болота (як після цього виглядала його вишиванка якось я не і встигла роздивитися).
На вході треба купувати квитки - яскраві паперові браслети. І міняти гривні на місцеву валюту, "копи".

Джулія Кемерон і Емма Лайвлі "Художник є в кожному. Як виховати творчість у дітях"

Чудова книга, яку треба читати як хороший серіал -  по кілька сторінок в день.

Потім відкладати, обдумувати і втілювати усе це в життя.

Творчість - це не лише вміння писати музику, малювати картини чи вишивати хрестиком. Це і впевненість у собі, і здатність приймати власні рішення, і вміння бачити красу навколо, і ще дуже багато усього...

День народження у дитсадку.

День народження в садку - це таке свято, яке діти дуже-дуже чекають (і своє, і інших діток). В нашому садку склалися дуже гарні традиції його святкування.
В цей день іменинник в центрі уваги. Він обирає собі двох друзів-ангелів. В коридорі їх вдягають у святкові накидки, іменинника - в золоту. Коли іменинник і ангели, такі поважні і прибрані, заходять в кімнату, інші дітки вже чекають і зустрічають "з музикою" - дзвенять різними маракасами, бубнами, брязкальцями.
Далі іменинник сідає на почесне місце - в крісло виховательки і вихователька розказує казочку про іменинника... Така послідовна історія - як хлопчик ріс, що з ним відбувалося. І поступово запалює по свічці. (Мама має підготувати для цієї казочки "шпаргалку" - якусь інформацію, про яку вихователька може не знати - наприклад, що в 2 роки Святослав переїхав з батьками жити в інший будинок, коли у нього народився братик, в які цікаві подорожі він їздив... В цьому році я якось і забула це написати, згадала аж ввечері :( ).

Костел святого Йосипа у Підгірцях (Львівська область).

Знову роздивляюся якісь фото з поїздок. Може, колись дійдуть руки, щоб зробити фотокнигу...
Ми були у Підгірцях в 2011, майже чотири роки тому. Приїхали подивитися на Підгорецький замок, але о шостій вечора в замок вже не пускали. Зовні половина замку була відреставрована, а інша половина - ще в роботі... Тому ми просто трохи погуляли, обійшли замок навколо і подивилися на краєвиди з гори...
Замок тоді нічим не привернув увагу і не запам'ятався. Зате дуже сподобався костел навпроти.

Ранкове збирання...

Учора  подивилися цю короткометражку. І так мені схоже на наші збирання, аж сльози з'явилися...


Ну, в будні, коли Ярослав на роботу, Святослав у дитсадок - це усе проходить вже спокійніше, за звичкою. А "парадні виходи" часто перетворюються в якийсь суцільний стрес, коли усе з рук валиться, розсипається, розливається, губиться і забувається.
Звичайно, краще наперед планувати, готуватися. тоді такого не буде. Але не завжди хочеться виходить. Приємно було подивитися, що ще у когось бувають такі проблеми, ми не одні. Ну, і можна до цих проблем підходити з гумором.
Подивіться відео. Воно коротке і дуже прикольне.

Просто роби! І не думай про те, що не вийде...

Учора в нас був день літакобудування. Святослав робив з паперу літачки, а потім придумав зубочисткою і скотчем чіпляти ще паперову вертушку-пропеллер. Вийшло справді цікаво - літачок летить, а пропеллер крутиться...
Наступний проект - ракета. Її ми зробили з картонної трубки від фольги і картонок від туалетного паперу (такі цінні речі у нас викидаються тільки тоді, коли діти не бачать). Вийшло, на думку Славчика, чудово. Ракета дуже схожа на справжню.

Картинки для розвитку мовлення.

Картинки треба роздрукувати і вирізати.
Потім розкладати їх так, щоб вийшла розповідь. Ну, і розповідати. Спочатку мама з дитиною, а потім дитина сама. Можна задавати якісь запитання, щоб легше було складати розповідь. У нас це називається "робити казку" :).

Батурин. Завершальне...

Батурин - це справді частина історії України, нехай порубана і спалена, але вона є... І там, серед вже сучасних, відбудованих музеїв, ця історія відчувається.

Хотілося б побачити Батурин і в теплішу пору року. Погуляти парками і подивитися те, що не встигли тепер.

Батурин. Палац Кирила Розумовського.

Ще одне визначна пам'ятка Батурина - палац Кирила Розумовського, останнього гетьмана України.
Палац збудований в класичному стилі, розкішний і багато прикрашений.

Батурин. Будинок Генерального судді Кочубея.

Одна тілько й осталася

В Батурині хата!

І в тій хаті поставили

Царя ночувати,

Як вертавсь із-під Полтави.
                            (Т. Шевченко "Великий льох")
Будинок Генерального судді - це єдиний будинок в Батурині, який зберігся після трагедії 1708 року. Він був збудований ще за гетьманства Дем'яна Многогрішного. Тут розташовувався Генеральний суд Лівобережної України. А з 1700 року, коли Генеральним суддею став Василь Кочубей, будинок перейшов у його власність. Тут Кочубей і судив, і жив із сім'єю.

Батурин. Цитадель Батуринської фортеці.

Я була ще недолітком,

Як Батурин славний

Москва вночі запалила,

Чечеля убила,

І малого, і старого

В Сейму потопила.

Про подарунки, косметику "Яка" і як то у нас буває...

Сьогодні забрала на Укрпошті посилку з косметикою "Яка" і вже аж бігла додому, щоб пошвидше розпакувати, усе передивитися і понюхати. Усі ці баночки-пляшечки завтра будуть подарунками. Не те, щоб ми дуже святкували 8 Березня, але приємними подаруночками обмінюємося... Як добре, що у нас в родині стільки жінок-дівчат! Ну і про себе я не забула :).
Щось із косметики "Яка" я вже пробувала, щось ні... Поки що усе дуже подобалося. Особливо подобаються такі ніжні трав'яні аромати і гілочки рослин в баночках.

Подарунок до "свята мам".

Святослав сьогодні прийшов із дитсадка і зразу в дверях вручив отаку паперову сумочку з "котиками".

А всередині знайшлася ще й подушечка для голок, з одного боку зелена, з іншого - рожева.

Кілька днів тому Славчик розпитував, чи потрібна мені подушечка для голок. А для чого? А де я її тримати буду? Але про те, що шиє в садочку подарунок, таки не проговорився :). Вийшов приємний сюрприз :)
Ще, окремо, було печиво-косичка із закрутками, але ми вже його з"їли.

P.S. А подушечка таки мені потрібна, сама вже збиралася собі шити... І "котики" дуже класні, зразу весна відчувається :).

Мій ідеальний рецепт млинців.

Зустрівся цей рецепт мені в інтернеті і дуже захотілося спробувати приготувати, бо рецепт від Джулії Чайлд :). Ми якраз перед тим дивилися фільм "Джулі і Джулія: Готуємо щастя за рецептом". Фільм з двома сюжетними лініями: одна - про Джулію Чайлд, американку, закохану у французьку кухню. А друга лінія - про дівчину-блоггера, яка готує і описує страви, які є в книзі Джулії Чайлд.
Фільм цікавий, там стільки про їжу, приготування і з таким захопленням, що захотілося і собі спробувати щось приготувати із тих рецептів. І тут - ура, рецепт млинців.

Як ми з паперу папір робили.

Прийшов якось Святослав із садочку і зразу в дверях оголосив, що зараз ми будемо робити папір. Вони в дитсадку робили (усі діти по одному паперу, а Святослав два), він уже вміє і нас усіх навчить... Я зразу засумнівалася, бо у нас нема целюлози, ще чогось з чого там папір роблять... Але Святослав заспокоїв, що ми будемо робити папір з паперу.
Тепер хід роботи і інструкція :). Ми взяли звичайний офісний папір А4, білий, блакитний і жовтий, і дві чи три білі серветки. Порвали усе те на дрібні шматки (можна порізати, але то не так цікаво). Тоді залили водою, перемішали і перелили в блендер.
Тут мені самій вже стало цікаво, ще ніколи папір в блендері не перемішувала. Вирішила напам'ять таке сфотографувати (правда, на мобілку).

Колочава. Музей "Старе село" та церква Святого Духу.

Для українців Колочава -  гірське село, яке нічим не відрізняється від усіх довколишніх сіл... Та ж природа, мінеральна вода, яка багато де є, смереки і полонини. Зате для чехів Колочава - особливе місце, дуже цікаве і жадане, влітку туристи тут - здебільшого чехи...

Океанаріум

Усе почалося з бісквітів "Барні". Купили ми упаковку цих бісквітів, а в них акція чи то сюрприз "Морські пригоди Барні"... Ну, типовий розвод маркетинговий хід - треба збирати наклейки з рибами, наклеювати в буклет, а для цього купувати і їсти багато бісквітів. Які наклейки нам попалися - ті ми наклеїли, решту риб з буклета знайшли і подивилися в інтернеті... Але Святослава дуже зацікавили риби, морські істоти, усе-усе про них, то ми щось читали, дивилися, а потім згадали, що в Києві є Океанаріум.