День і ніч.

Сьогодні згадала простеньку дитячу гру із свого дитинства.
Я кажу: "День!" - і ми з Максимчиком стрибаємо, танцюємо, ніби гуляємо... Потім: "Ніч!" - і завмираємо, закриваємо очі, ніби спимо.
Максим був у захваті. Спочатку я вела гру - казала "день-ніч", а потім Максим був ведучим.

Добре було б згадати ще якісь свої дитячі ігри, в них стільки рідного, приємних спогадів... І, справді, є в цих іграх якась наступність, зв'язок поколінь...