Чому капризують і не слухаються наші діти.

Мова буде про книгу Крістіане Кутік, яка називається "Виховання у спокої".

Для мене - це одна з найкращих книг про виховання. В ній немає готових методів, рецептів і способів впливу на дитину, але є важливіше: намагання зрозуміти ЧОМУ дитина капризує і не слухається. Усі батьки знають, що маленькі діти не можуть пояснити свій стан - втомлений, хочу спати, хочу пити, їсти, на ручки, щось болить... - усе "не те" виражається однаково, плачем. Але крім фізіологічних потреб у дитини є ще багато інших, які ми, дорослі, часто не розуміємо або не звертаємо на це уваги. Ми намагаємося виправити поведінку дитини, добитися слухняності, і навіть не пробуємо розібратися що не так, чому дитина веде себе не так, як нам би хотілося...

Отож, що потрібно нашим дітям (на думку Крістіни Кутік).

1. Ясність ролей.
Роль батьків - відкривати дитині цей світ, іти попереду і показувати дорогу. Батьки в сім'ї - старші і головні. Вони вирішують, що дитині їсти, коли лягати спати, який одяг підходить на цю погоду, і навіть які іграшки будуть корисними для розвитку дитини, а які - ні... Часто батьки забувають про свою роль "дорослого", і доручають весь вибір дитині. Що ти будеш їсти, вдягати, вибери в магазині іграшку, куди ми поїдемо на вихідних і т.д.... Для дітей, особливо молодшого віку (до 7 років), постійний вибір - це дуже важкий тягар. В діток є потреба мати поруч сильного і впевненого дорослого, який точно знає, що їм треба, з ним безпечно і спокійно.
Коли дитина виконує роль дорослого, приймає рішення (нам здається, що неважливі, а для дитини - дуже складні і важливі), в сім'ї починаються постійні капризи і протести...

2. Повага.
Так, ми маємо право ставити рамки і вимагати їх дотримання. Бити (маму, тата, братика чи ще когось) - недопустимо, це боляче і так робити не можна. Ображати когось, кричати, гратися їжею - також заборонено. Звичайно, щоб вимагати поваги від дитини, ми маємо самі поважати її і оточуючих людей. А якщо і сталося щось таке, що поза рамками дозволеного, - ми накричали чи якось образили - треба обов'язково вибачитися.

3. Правила.

Вони мають бути чіткими, зрозумілими, виконуватися завжди і усіма членами сім'ї. Зранку і перед сном ми чистимо зуби, після прогулянки взуття кладемо на місце і миємо руки, коли кудись заходимо - вітаємося і т.д. Звичайно, діти можуть протестувати, забувати або не хотіти виконувати ці правила, намагатися відкласти, щось виторгувати або просто кричати і заперечувати. Завдання дорослих - бути послідовними, спокійно і переконливо нагадувати про правила і виконувати їх разом із дітьми. З часом правила переростають у звички і не викликають ніяких заперечень.

4. Ритм.

Це те, що особливо потрібне дітям. Ритм - це повторюваність, зрозумілість того, що відбувається кожного дня. Сніданок, прогулянка, денний сон - кожного дня приблизно в один час. Це дає дитині впевненість і розуміння, що за чим має відбуватися. Те саме і в трохи старших дітей - дошкільнят чи школярів. Є час, коли треба прокидатися, виходити з дому, обідати, робити уроки, відпочивати, вечеряти в колі сім'ї і час, коли пора лягати спати. Така повторюваність, одинакова щодня, корисна і для організму (людина "звикає" засинати і прокидатися в певний час), і для того, щоб зняти зайвий стрес у сім'ї.

5. Ритуали.

Ритуали - це приємні миті, які об'єднують сім'ю, налагоджують стосунки, допомагають дитині відчувати, що її люблять. Ритуали бувають щоденні і ті, що пов'язані з якимись святами. Бувають просто свої, сімейні традиції. Для дітей все це дуже важливо - кожного дня перед сном слухати колискову, розповідь чи віршик, обійми при зустрічі і прощанні, вечірнє читання, торт із свічками на День народження чи пікнік перед початком навчального року... Коли дитина плаче з якогось приводу, можна не переходити на "доросле спілкування" і поснювати, що цього б не сталося, якби ти не поліз туди, не зробив отак, був уважним і т.д...., а просто взяти на руки і заспівати знайому "втішалочку"...

6. Резонанс (або відгук). 

Дитина, як і кожна доросла людина, має потребу відчувати любов і розуміння від інших. Дуже часто, в потоці щоденних справ, ми забуваємо про це... Забуваємо, що треба просто посидіти поруч, відчути настрій дитини, погратися чи поговорити "ні про що", але так, щоб дитина відчула, що вона важлива для батьків, важлива її думка. Не треба "випитувати", задавати одні і ті ж чергові запитання.., треба просто бути тут, поруч. Встановити контакт очима, настроєм і душею.

7. Підтримка.
Вірити в свою дитину, приймати її такою, якою вона є... Може не з тим характером, чи з інтересами не в тій галузі, в якій ми чекали. Все це - велике батьківське уміння. Дуже важливо відчувати, що тебе люблять і в тебе вірять, навіть коли здається, що усе не так... Щось не вдається, погані оцінки в школі, виникли якісь неприємності.
Але водночас підтримувати - це вірити в дитину, в її власні успіхи і досягнення, а не робити щось замість неї. Якщо не вдається, дитина нервується, можна допомогти, зробити разом, але увесь час передаючи ініціативу в руки дитині.

8. Простір.
Мається на увазі можливість для вільної гри, творчості, здобуття власного досвіду. 

Якщо всю домашню роботу мама робить сама і не дає можливості малюку разом з нею мити посуд, прибирати, пришивати гудзик, то, можливо, в більш старшому віці ця дитина і не захоче допомагати в домашніх справах... Якщо зранку до вечора дитина зайнята уроками, гуртками і іграми, які організовують  батьки, вона не скоро стане організованою і відповідальною в навчанні і своїх справах... Якщо дитина звикла до розмальовок, аплікацій і поробок за готовими схемами - чим далі, тим складніше буде наважитися взяти в руки пензлик і намалювати щось "своє", придумане самостійно.
"Хочеш нагодувати - дай вудочку, а не рибу"- саме так виглядає здорове виховання.

9. Спокій.
Він потрібен і дітям, і дорослим. Звичайно, не варто чекати від активного малюка, що він спокійно відсидить двогодинний концерт класичної музики, вечір в ресторані чи багатогодинний шопінг. У дітей є потреба в активності - бігати, стрибати, кричати, кудись вилазити. Звичайно, ми мусимо подбати про те, щоб діти змогли "вибігатися", проявити активність. Але крім руху дітям також потрібен спокій і вміння заспокоюватися. Якщо дитина не спить вдень, то все-одно потрібен "час тиші" - час, щоб полежати або зайнятися "тихими" справами (малювати, розглядати книжечку, слухати казку...).

10. Релігія.
Знати, що існує Вища сила - добра, милосердна і всемогутня - дуже важливо для дітей. В молитвах можна звертатися до Бога, до цієї Вищої сили, і просити його про щось. Багато діти розуміють навіть без пояснень, інтуїтивно... Бога можна побачити в земній красі, яку Він створив, в добрих, благородних поступках людей. Варто тільки звертати на це увагу і помічати довкола себе.

11. Регенерація.
Дітям потрібні здорові, врівноважені і спокійні батьки. А батькам потрібен час для себе, для спокійних роздумів і втілення своїх бажань. Не варто також забувати про партнерський час, коли мама і тато тільки удвох можуть піти в кіно, на концерт чи у ресторан. Надмірна опіка не приносить користі і дітям.

12. Рефлексія.
Відомо, що як би ми не виховували дітей, все-одно вони будуть схожими на нас. Тому, коли щось не вдається у вихованні, варто почати з себе, зрозуміти - що я роблю не так... З іншого боку, постійна самокритика і  відчуття вини не сприяють щасливому батьківству. Дуже важливо бачити і хороше, якісь позитивні речі і зміни. Кожного вечора знайдіть три позитивні події, пов'язані з вашою дитиною. Перед сном задайте собі три запитання:
- яке переживання, пов'язане з дитиною, мене сьогодні порадувало;
- що вдалося;
- за що я сьогодні вдячний.
Такий позитив "окриляє", дає сили і впевненість у своїх діях.