Учора в Славчика був випускний.
У нас невеличкий вальдорфський дитсадок, в групі дітки різного віку і в цьому році випускників тільки два - Славчик і Даня.
Я трохи переживала як то усе буде, як два випускники будуть виступати перед усіма, чи не злякаються, не розгубляться... Збиралася з Славчиком учити слова і тренувати виступ вдома. Але вихователька сказала, що вони усе вивчать у садку, а Святослав не піддавався ніяким розпитуванням - сюрприз... Ну, я все-одно переживала за той сюрприз. Але, що робити, хай буде так...
В садочку нас чекали святково вдягнуті виховательки, з квітами у волоссі, у дворі - вишні у яскравих стрічках і рушничок над входом...
Випускники показували казочку. Це був такий ляльковий театр на столі. З ляльок, які випускники шили разом вихователями... Вихователі сказали меншим діткам сідати в перший ряд, а старшим у другий - щоб усім було добре видно. (Звичайно, зразу виявилося, що менших дітей в садочку майже немає, усі вважають себе старшими. Тому перший ряд був напівпорожнім, а дорослі присідали десь збоку :))) )...
Вистава була про двох принців, які захищали свою країну від злого змія. І королева-мати сказала, що той із принців, який переможе змія, отримає корону.... Святославові друзі дуже щиро за все переживали і вболівали за Славчикового принца: "Славчиків, Славчиків переможе!"... Це було так класно і зворушливо до сліз - що ось, у Славчика вже є друзі, які його люблять, за нього вболівають. І так шкода, що ми прощаємося з цими друзями, що не буде вже у них спільних ігор і їх бешкетних витівок...
Звичайно, принци змогли перемогти змія тільки разом. Вони обидва стали королями і правили мудро і справедливо... Акторів трохи відволікала публіка, тому говорили вони не дуже голосно і сміливо, але в цілому дуже добре. Сюрприз-вистава усіх порадувала.
Потім випускникам вдягнули "золоті" плащики і пов"язали на голову стрічки. Вихователька говорила приємні слова і розказувала гарні історії про випускників. Кожному подарували по картині з шерсті (які зробила вихователька), альбомчик з фотографіями і підшивку їх малюнків. А ще у кожного залишився на згадку його принц із вистави...
Я хотіла подякувати вихователям, теж сказати якісь приємні слова. Але на другому слові розплакалася і нічого не вийшло :(((... А ще плакала наша вихователька тьотя Уля, яка найдовше працює в нашій групі- усі три роки, коли Славчик ходив у садок....
А далі усі вийшли на вулицю і чекали випускників. Випускники виїхали через парадний вхід на кониках (які вони теж шили в дитсадку із вихователями), і "об'їхали" на цих конях три кола навколо садочку. Діти обсипали їх пелюстками квітів, плескали в долоні і знову Славчикові друзі кричали найголосніше за усіх: "Славчик! Славчик!!!"
У дворі під вишнями розклали столи і лавки. Там був святковий обід. Усі хвалили наш тортик, говорили про випускників багато-багато приємних слів, запевняли, що наші хлопчики обов'язково будуть добре вчитися і кожен знайде свій шлях у житті. Бо вони вже тепер такі розумні, творчі і працьовиті. Було так приємно, по-домашньому тепло і затишно. І дуже-дуже шкода, що дитсадківські роки Славчика залишилися позаду, і що нам доводиться прощатися з цими людьми, які справді стали такими рідними...
Тепер у нас вдома пахне сіном (бо коник всередині наповений сіном і Максим увесь час з ним носиться), на поличці стоїть чудовий принц у короні. А мені з голови не йдуть думки - як то буде далі, чи правильно ми обрали школу, як там будуть ставитися до Славчика, які будуть вчителі, дітки в класі... І розумію, що час не зупинити, хоча деколи так хочеться...
Ну і трохи фотографій.
У нас невеличкий вальдорфський дитсадок, в групі дітки різного віку і в цьому році випускників тільки два - Славчик і Даня.
Я трохи переживала як то усе буде, як два випускники будуть виступати перед усіма, чи не злякаються, не розгубляться... Збиралася з Славчиком учити слова і тренувати виступ вдома. Але вихователька сказала, що вони усе вивчать у садку, а Святослав не піддавався ніяким розпитуванням - сюрприз... Ну, я все-одно переживала за той сюрприз. Але, що робити, хай буде так...
В садочку нас чекали святково вдягнуті виховательки, з квітами у волоссі, у дворі - вишні у яскравих стрічках і рушничок над входом...
Випускники показували казочку. Це був такий ляльковий театр на столі. З ляльок, які випускники шили разом вихователями... Вихователі сказали меншим діткам сідати в перший ряд, а старшим у другий - щоб усім було добре видно. (Звичайно, зразу виявилося, що менших дітей в садочку майже немає, усі вважають себе старшими. Тому перший ряд був напівпорожнім, а дорослі присідали десь збоку :))) )...
Вистава була про двох принців, які захищали свою країну від злого змія. І королева-мати сказала, що той із принців, який переможе змія, отримає корону.... Святославові друзі дуже щиро за все переживали і вболівали за Славчикового принца: "Славчиків, Славчиків переможе!"... Це було так класно і зворушливо до сліз - що ось, у Славчика вже є друзі, які його люблять, за нього вболівають. І так шкода, що ми прощаємося з цими друзями, що не буде вже у них спільних ігор і їх бешкетних витівок...
Звичайно, принци змогли перемогти змія тільки разом. Вони обидва стали королями і правили мудро і справедливо... Акторів трохи відволікала публіка, тому говорили вони не дуже голосно і сміливо, але в цілому дуже добре. Сюрприз-вистава усіх порадувала.
Потім випускникам вдягнули "золоті" плащики і пов"язали на голову стрічки. Вихователька говорила приємні слова і розказувала гарні історії про випускників. Кожному подарували по картині з шерсті (які зробила вихователька), альбомчик з фотографіями і підшивку їх малюнків. А ще у кожного залишився на згадку його принц із вистави...
Я хотіла подякувати вихователям, теж сказати якісь приємні слова. Але на другому слові розплакалася і нічого не вийшло :(((... А ще плакала наша вихователька тьотя Уля, яка найдовше працює в нашій групі- усі три роки, коли Славчик ходив у садок....
А далі усі вийшли на вулицю і чекали випускників. Випускники виїхали через парадний вхід на кониках (які вони теж шили в дитсадку із вихователями), і "об'їхали" на цих конях три кола навколо садочку. Діти обсипали їх пелюстками квітів, плескали в долоні і знову Славчикові друзі кричали найголосніше за усіх: "Славчик! Славчик!!!"
У дворі під вишнями розклали столи і лавки. Там був святковий обід. Усі хвалили наш тортик, говорили про випускників багато-багато приємних слів, запевняли, що наші хлопчики обов'язково будуть добре вчитися і кожен знайде свій шлях у житті. Бо вони вже тепер такі розумні, творчі і працьовиті. Було так приємно, по-домашньому тепло і затишно. І дуже-дуже шкода, що дитсадківські роки Славчика залишилися позаду, і що нам доводиться прощатися з цими людьми, які справді стали такими рідними...
Тепер у нас вдома пахне сіном (бо коник всередині наповений сіном і Максим увесь час з ним носиться), на поличці стоїть чудовий принц у короні. А мені з голови не йдуть думки - як то буде далі, чи правильно ми обрали школу, як там будуть ставитися до Славчика, які будуть вчителі, дітки в класі... І розумію, що час не зупинити, хоча деколи так хочеться...
Немає коментарів:
Дописати коментар