Прибирання за методом КонМарі. Місяць перший, політ нормальний :).

Напевно, трохи дивно писати в блозі про прибирання... Але це те, що мені тепер дуже цікаво, тому ділюся :).
Трохи про сам метод і чому я ним зацікавилася, писала вже тут.
Тепер про те, що мені подобається в цьому методі.

По-перше, він дуже мотивує і полегшує розхламлення. Ну, якщо річ стара і поношена, або зовсім не мого розміру, то позбутися її не проблема. Але що робити з речами, які ніби і по розміру підходять, і на вигляд ще пристойні (або і зовсім нові).... але якось "душа не лежить". Чи то колір не той, чи то нема з чим вдягнути, чи якось не по собі в тому "образі", або колись носила, а тепер не хочеться це вдягати...
Марі Кондо дуже зрозуміло пояснює, як визначити - зберігати річ чи позбутися її. Треба річ взяти у руки і зрозуміти, приносить вона радість чи ні.
Насправді, нам не так багато потрібно одягу і інших речей, як здається... Залишити необхідний мінімум, той, яким увесь час користуємося, і не займати свій простір (а також час і сили) зайвими речами, - це те, чого мені тепер так хочеться. І коли немає зайвих речей в гардеробі, набагато легше вибрати, що з чим сьогодні вдягнути. Отож, я відклала половину речей, а по відчуттях - ніби оновила свій гардероб :).
Друге - це спосіб, за яким розкладаються речі... Спочатку, читаючи книжку, я не звертала уваги на детальні описи як складати і зберігати речі. А потім вирішила спробувати, і мені сподобалося. Усі речі "на виду", ніщо не забуте. Однаково легко виймати і класти на місце. Особливо по-новому складені речі сподобалися дітям. Тепер вони вибирають собі домашній одяг, часто вдягають однакові футболки, щоб бути ніби "в одній команді".

Діти здебільшого самі якось складають і кладуть свої речі назад, в комод. Це не завжди виходить акуратно, але як є... з часом буде краще.

Фото з інтернету (своє тепер не зроблю, бо пишу, коли діти сплять)... Просто щоб показати принцип, за яким усе складається:

Що не сподобалося. У своїх описах Марі Кондо намагається ніби "одухотворити" предмети і дім, вітатися з своїм домом, дякувати речам за службу чи за радість, яку вони приносили... Ну, для мене це як мінімум дивно... Для мене речі - це речі, і більше нічого.

За місяць не так багато вийшло зробити, але інтерес не пропав і зміни мені помітні. Із своїми речами, звичайно, легше розібратися. Думаю, найскладніше буде з дитячими іграшками і книжками. Їх набралося "море", і, звичайно, дітям "усе треба"... Хоча, чим більше іграшок, тим складніше вибрати чим гратися. І гра стає не грою, а перекиданням (а потім складанням) іграшок...
Так що до ідеального порядку вдома мені ще далеко, але, думаю, все реально... :)