Як заслужити довіру дитини...

Учора ввечері Святослав розповідає свої пригоди з дитсадка...
- Сьогодні Захар приніс робота-трансформера, вихователька поклала його на самий верх на шафу. А я дістав! Виліз на поличку, і кепкою досягнув. Спочатку пробував шортами, але шортами не вийшло...

(Я мию посуд і навіть не знаю, з чого почати нотації... Нам і так регулярно зауваження з дитсадка дістаються :(. А тут - виліз на поличку, та шафа могла ж перевернутися... А ще й досягнув робота, якого поклала вихователька. У нас в садок не можна приносити свої іграшки, тим більше якихось монстрів, роботів, і Святослав добре про це знає...)

Ярослав тим часом спокійно собі вечеряє і так, з розумінням киває:
- Ну так, шортами не зачепиш, кепкою зручніше...
Святослав радий, що є татова підтримка і продовжує:
- Ніхто з дітей не зміг досягнути, а я дістав! І віддав Захару!..
І стільки радості і щастя в очах...

Ну, на цей раз нотацій не було, я сказала, що розумію, який він радий, що у нього вийшло... Але, напевно, виховательці було неприємно... Вона ж робота поклала, тому що не можна свої іграшки приносити. Такі правила. І в садочку є багато іграшок, якими можна гратися... Попросила, щоб Славчик більше такого не робив. Можна чимось іншим друзям допомагати...
Святослав ніби вислухав, погодився зі мною...

Аж самій стало приємно, що можна отак спокійно про це говорити.
Частіше я сварюся, а потім Славчик "не пам'ятає" що там було в дитсадку чи у нього з Максимом, в чому конфлікт і що не поділили... :(
А ще сьогодні прочитала цікаву статтю про те, як заслужити довіру дитини. Справді, довіру ще треба ЗАСЛУЖИТИ!