Колочава.

В цьогорічній травневій подорожі якось нам не дуже щастило з екскурсіями і екскурсоводами. Про Острог я вже писала тут, схоже було і в Колочаві. Я дуже хотіла подивитися музей "Лінія Арпада", але не вийшло. Нам пояснили, що  усі екскурсоводи задіяні в музеї "Старе село", так як приїхало багато туристів, а  в "Лінію Арпада" можна тільки з екскурсоводом. Те саме було і з "Бункером Штаєра" :(.
Так що славне "село 10 музеїв" музеї має, а екскурсоводів - ні. Тепер ми Колочаву жартома називаємо "селом трьох екскурсоводів" :)... Виявляється, що в Колочаві екскурсії треба замовляти заздалегідь по телефону. Так що буде привід туди поїхати втретє.
Зате ми ще раз погуляли по "Старому селі" (див. про першу нашу поїдку в "Старе село")... Там справді чудово. Хочеться просто гуляти по музею, милуватися природою, поринути у атмосферу минулого і нікуди не поспішати...

Було дуже тепло, а на вершинах гір ще лежить сніг.

В музеї так багато цікавих експонатів, за один раз усе не роздивитися. Минулого разу ми не були в бужні, єврейській церкві.

Справді дивує, як так довго могли дві різні культури - єврейська і русинська - співіснувати і "не змішуватися", не проникати одна в одну.

Постоли (ходаки). Складно повірити, але в Карпатах таке носили майже донедавна. І тато мій в дитинстві ходив у постолах, тільки вже гумових.

А ця раритетна техніка знаходиться у жандармерії.

В бінокль справді добре видно засніжені гори.

Ціла колекція фляг.

Вівчарський казанок.

Дітей найбільше цікавила вузькоколійка і поїзди.

З поїзда виманити було дуууже складно.

Мені подобається станція - з годинником, ліхтарем. І дуже гарно виглядає серед довколишнього пейзвжу.

Станція називається "Чертежик". Такі назви - ЧЕртіж, Під ЧЕретежем - дуже популярні в Карпатах, так називають багато урочищ (не знаю, правда, що  воно означає). (Екскурсовод розказувала, що російськомовні туристи часто читають як два слова - "Черт, Ежик")

А ще цього разу ми покаталися на дрезині. Ця штука вверх їде із заведеним двигуном, а вниз - із виключеним. При чому вниз їде "з вітерцем", мені справді було страшно, щоб ми не перекинулися на цьому транспорті. А коли заведена, то дренчить так, що нічого більше не чути, і ще й має "на борту" древній, але працюючий таксометр. Нам сподобалося :).

Дітям в "Старому селі" дуже сподобалося. Особливо Максиму. Він тепер часто згадує і про вагони біля річки, і про дерев'яний ключ, "яким тьотя хату закривала"... І питають, коли ми туди знову поїдемо.