Про літаки.

Усім відомо, що найкраще діти вчаться тому, чим захоплюються. Я не дуже знаю, як викликати таке захоплення, але деколи це виходить саме по собі.
Десь місяців два тому їздили ми в Музей авіації. Їхали без великого ентузіазму, бо вже там колись були, і музей не вразив (тут я колись писала про цю поїздку). Ну, експонатів дуже багато, але все таке убоге, обдерте, нагромаджене в купу. Без усяких екскурсій, цікавих розповідей і усього такого. Але Святославу дуже сподобалося, він усе роздивлявся, розпитував і вивчав.

Після цієї поїздки у нас почалася "епоха літаків". Усі розмови, запитання - про літаки, ігри з літаками, на малюнках літаки, з пластиліну, з паперу, з усіх конструкторів - скрізь літаки...
Причому будується усе дуже обдумано.

- Мама, дивися який у мене літак вийшов. Це Ан-70, український транспортний літак... А це впізнаєш який? Порахуй скільки у нього двигунів, це "Мрія". А цей, бачиш - військовий, це безпілотник.
Завдяки Святославу я дізналася, що літак приземляється спочатку на задні колеса (раніше ніколи про це не думала), що літаки, які з пропеллером на носі - повільні і дуже високо піднятися не можуть, що літак можна заправити в повітрі... Він знає які крила у спортивних літаків, які вони роблять петлі, чим відрізняються військові, де у пасажирських багажний відсік і ще безліч усього.
Причому ніхто його навмисно цьому не вчить, Святослав про усе випитує. Звичайно, про літаки розказує йому більше Ярослав, а я тільки встигаю дивуватися як він це схоплює на лету і тут же відтворює в іграх і своїх конструкціях. Думаю, якби Ярослав був авіаконструктором, Славчик знав би про літаки ще більше :).
Ще у нас з'явилася міні-енциклопедія про літаки.

А Максиму, який теж тепер полюбив літаки, читаємо казочку "Літачок-рятівничок"

І недавно відкрили для себе мультфільм "Літачок Ліп", дуже добрий, з гарною музикою і майже тим самим сюжетом, що у казці.
Справді, таке навчання з великим інтересом - найпродуктивніше і приємне для усіх.