Смішнюки..

Деколи мені здається, що у нас найголосніші діти в світі :), особливо, коли вони активно розіграються. Тоді чимось зупинити їх майже неможливо і в квартирі стоїть такий шум і крик, ніби їх не двоє, а десять як мінімум... Крім дитячих писків, сміху і вигуків більше нічого не чути. По телефону я говорю на кухні або у ванній при закритих дверях, телефон аж вдавлюю у вухо і все-одно більше здогадуюся аніж чую, що мені там кажуть...
У нас ніби є правило - вдома не кричати... Але як його виконувати, коли так смішно, така азартна гра чи так гучно літають літаки. Хоч я і нагадую "наше правило" через кожні 20 секунд...
У неділю кажу Святославу, що треба нам такий прилад, який би подавав сигнал, коли в хаті крики голосніші, ніж треба. Святослава усі прилади дуже цікавлять, тому він детально про нього розпитує. Який то прилад, чи він насправді буває? Як би він реагував на звук? Які б звуки видавав?... Тоді на хвилину задумується... "Та ну, мама. Для чого нам той прилад? Ще й прилад пищати буде"... Напевно, так і було б, прилади тут не допоможуть :).

А учора насмішив Максим. Наливаю йому в тарілку борщ. Він вивчає, що там є, бачить лавровий лист і виймає його. Виявляється, там навіть два листочки на маленькій гілочці. Я питаю: "Що там у тебе? Лавровий лист попався?" Максим:"Дивися, мама, тут ціле деревце" :).