Ранній старт чи фальстарт.

Переді мною тепер завдання - знайти у нашому районі дитячий садок на пів дня для Максима.
Що я хотіла б:
- маленьку групу діток (до 10-15 дітей),
- щоб була прогулянка,
- хороша вихователька,
- розумна ціна,
Важливо, щоб дорослий вчив діток разом гратися, ділити іграшки, мирно вирішувати конфлікти... Ну, і що ще потрібно у віці 3 років? Хіба що трохи якоїсь творчості- малювати фарбами чи олівцями, ліпити щось із пластиліну, послухати казочку...

Дитячих міні-садочків з'явилося тепер досить багато. Ніби з маленькими групами і, на перший погляд, приємні вихователі. Але чим вони займаються з дітьми:

Книжковий пост. "Пригоди барона Мюнхгаузена".

Святославу 6 років і він дуже любить коли йому щось читають або розказують. Найчастіше ми читаємо народні казки. Тепер Славчик любить героїчні казки, довгі і з багатьма пригодами. Але усі казки, які у нас є, ми перечитали вже по кілька разів. Тому захотілося мені почитати йому щось із дитячої класики.
Поки що я не дуже орієнтуюся в дитячих книжках - які для 6-річних дітей, які для 12-річних. Тому вибрати не так просто. Хотілося щось таке, щоб було цікаве і зрозуміле Славчику, а ще не дуже велике за обсягом...
В суботу купила "Пригоди барона Мюнхгаузена".

Велопрогулянки.

Сьогодні ми, нарешті, відкрили сезон катання. Це відпочинок, який подобається усій нашій сім'ї.

Про літаки.

Усім відомо, що найкраще діти вчаться тому, чим захоплюються. Я не дуже знаю, як викликати таке захоплення, але деколи це виходить саме по собі.
Десь місяців два тому їздили ми в Музей авіації. Їхали без великого ентузіазму, бо вже там колись були, і музей не вразив (тут я колись писала про цю поїздку). Ну, експонатів дуже багато, але все таке убоге, обдерте, нагромаджене в купу. Без усяких екскурсій, цікавих розповідей і усього такого. Але Святославу дуже сподобалося, він усе роздивлявся, розпитував і вивчав.

Смішнюки..

Деколи мені здається, що у нас найголосніші діти в світі :), особливо, коли вони активно розіграються. Тоді чимось зупинити їх майже неможливо і в квартирі стоїть такий шум і крик, ніби їх не двоє, а десять як мінімум... Крім дитячих писків, сміху і вигуків більше нічого не чути. По телефону я говорю на кухні або у ванній при закритих дверях, телефон аж вдавлюю у вухо і все-одно більше здогадуюся аніж чую, що мені там кажуть...
У нас ніби є правило - вдома не кричати... Але як його виконувати, коли так смішно, така азартна гра чи так гучно літають літаки. Хоч я і нагадую "наше правило" через кожні 20 секунд...
У неділю кажу Святославу, що треба нам такий прилад, який би подавав сигнал, коли в хаті крики голосніші, ніж треба. Святослава усі прилади дуже цікавлять, тому він детально про нього розпитує. Який то прилад, чи він насправді буває? Як би він реагував на звук? Які б звуки видавав?... Тоді на хвилину задумується... "Та ну, мама. Для чого нам той прилад? Ще й прилад пищати буде"... Напевно, так і було б, прилади тут не допоможуть :).

А учора насмішив Максим. Наливаю йому в тарілку борщ. Він вивчає, що там є, бачить лавровий лист і виймає його. Виявляється, там навіть два листочки на маленькій гілочці. Я питаю: "Що там у тебе? Лавровий лист попався?" Максим:"Дивися, мама, тут ціле деревце" :).

Оладки, рецепт.

Запишу ще один з наших улюблених рецептів - оладки на кефірі. Сьогодні ми купили новий віничок для збивання, зразу провели йому тест-драйв і насмажили оладок.

Інгредієнти:
2 яйця,
2 ст. ложки цукру,
дрібка солі,
ванільний цукор,
0,5 л кефіру,
2 склянки борошна,
пів чайної ложки соди,
3 ст. ложки олії (або розтопленого масла),
2 яблука (за бажанням).

Фестиваль писанок 2015.

В цьому році на фестиваль ми потрапили аж в передостанній день. Хоч деякі експонати вже розібрані, не було купи сіна, щоб дітям пострибати-повалятися, але і людей набагато менше...
На цей раз ми більше розважалися, ніж милувалися писанками.
Як і в минулому році, діти знову із захопленням гралися біля жолобів для яєць. Спочатку тільки котили яйця і спостерігали за ними, а потім перейшли до іншого жолобу, щоб підкидати яйця.

Просто сьогоднішні роздуми :)

Ось чим ми сьогодні займалися, ліпили з пластиліну.

Рецепт паски.

В цьому році ми вперше до Великодня пекли паски. До цього у мене були тільки не дуже вдалі експерименти з дріжджовим тістом. І ті колись дуже давно...
На цей раз все вийшло просто ідеально. Пасочки смачні і красиві, ще й не так багато мороки, як я думала. Готували за цим відеорецептом.

Сам рецепт:
380 гр борошна,
дріжджі (у мене були сухі, швидкодіючі) - кількість дивитися на звороті пачки (у мене півпачечки, 5гр),
150 гр цукру,
5 яєць,
25 мл молока (саме 25, трошечки),
дрібка солі,
180 гр вершкового масла,
150 гр сухофруктів.

Готуємося до Великодня.

Планів у мене було багато-пребагато... Прикрасити квартиру фетровими і паперовими писанками, пташками. Намалювати багато писанок по-справжньому, писачком. Спекти паску, печиво. Зробити багато декупажу... Але  з того усього ми захворіли і майже все відмінилося :(.

Сьогодні спекли пісочне печиво і прикрасили. Діти цей процес дуже люблять - вирізати формочками, намазувати глазуррю (і облизувати солоденькі пальчики), малювати по печиву, посипати присипкою... Головне - запустити процес і можна фотографувати :).

Буцький каньйон.

Не дуже відоме місце в Україні, цікаве і надзвичайно мальовниче... Думаю, у фотографів тут величезні можливості для творчості :). Скелі, виступи, дерева над водою. Зверху лякає глибина каньйону, скелі здаються височенними і неприступними. Внизу, біля води, спокійно і затишно. Скелі здаються не такими вже й високими, а вода тиха і приємна...

Але краще про усе по-порядку :). Знаходиться каньйон в смт. Буки Черкаської обл. (від Києва години три їзди на машині)... Їздили ми влітку, по дорозі милувалися соняшниковими полями.