Автоподорож Карпатами. Частина 1: руїни Хустського замку.

Це була майже авантюра – поїхати з дітьми в подорож на два дні, навіть не знаючи, де ми будемо ночувати, що їсти і на що дивитися. Але усе вдалося… І навіть краще, ніж я сподівалася. Маршрут наш починався в селі Торун (Міжгірського району Закарпатської області). Далі: Міжгір’я – Хуст – Тячів – Солотвино – географічний центр Європи (село Ділове) – Рахів – Кваси – водоспад Труфанець – Яблуницький перевал – Буковель – Яремче – грязьовий вулкан (село Старуня) – Івано-Франківськ – Калуш – Долина – Вишківський перевал – Торунський перевал – і знову ми в селі Торун. По цьому маршруту є дуже багато цікавих місць, пам’яток  –  історичних і природніх, але усі побачити за два дні не вийшло. В деяких містах були тільки проїздом, але все-одно задоволення і вражень – безліч! 

Першим туристичним об’єктом в подорожі став Хустський замок. Частину дороги на вершину гори можна проїхати, далі – пішохідна стежка… Туристів тут майже немає, увесь ліс довкола устелений барвінком і зліва крізь дерева видніються старі почорнілі хрести. Напевно, це закинуте хустське кладовище.

Від такої дороги трохи моторошно і складається враження, що тут давно усе вмерло… Десь так воно і є насправді. Бо від міцного замку –укріплення залишилися тільки руїни. 

За однією легендою – в замковий склад з порохом влучила блискавка. Після вибуху від замку залишилися тільки уламки стін. За іншою легендою -  замок зруйнувався через суперечку двох можновладців. Один з них стверджував, що його замок неприступний, інший – що замок можна зруйнувати одним пострілом з гармати. Той, другий, і вистрілив у замок з гори навпроти. І влучив у склад пороху… Як було насправді, тепер вже ніхто не дізнається. Стіни замку заростають кущами, колючою ожиною. Складно навіть уявити, як міг виглядати Хустський замок колись, в ХІІ-ХVІІІ століттях, хто тут жив і що відбувалося…  В путівнику «Закарпаття туристичне» стверджують, що в 1329 році угорський король подарував Хустський замок і навколишні землі лицарю Драгу (предку легендарного графа Дракули).  А в 1661 році турецький письменник і мандрівник Евлія Челебі писав: «Хустський замок розміщений на вершині гори Хассана, стіни його високі і товсті, міццю своєю він схожий на фортецю Іскендер, бо висота веж його сягає небес».
З замкової гори відкривається неймовірно красива панорама на Хуст і довколишні села. Фотоапарат охоплює тільки невелику частину того, що відкривається перед очима.

Хуст  - містечко, якому більше 900 років, з цікавою, але й трагічною історією… Тепер це просто районний центр з кількома пам’ятниками архітектури. Колись напишу про Хуст трохи більше…
І фото з серії « ми тут були»: