П'ять родзинок Українського села.

Розповідь буде не про звичайне українське село, а про етнографічний комплекс, який так і називається - "Українське село"...
Ну, а родзинки  - зовсім не родзинки, а цікавинки, які приваблюють туристів в "село".

Перша родзинка - це чудова природа довкола. Сосни, берези, невеличкий ставок. Усе чисте і доглянуте. А ще й лавочки, дитячі майданчики, дерев'яні скульптури і хати з солом'яними стріхами... Просто насолода для очей і для душі.
Хіба не так? Дивіться самі...

Друга приємність - "містечко майстрів" з різноманітними майстер-класами. В Українському селі усі майстри знаходяться поруч. Можна подивитися хто що робить, вибрати заняття собі до душі (і по кишені), і працювати.

У "містечку майстрів" є кузня, пекарня, кобзарський цех, майстерня рукоділля... Вибір занять дуже великий - від Петриківського розпису до самогоноваріння. Ціни на майстер-класи досить високі, але бувають і безкоштовні...

Святослав "працював" з гончарем і робив дерев'яну іграшку-вертоліт. Максим більше спостерігав і теж трохи майстрував разом з татом.
До гончарного кола стоїть черга, бажаючих дуже багато. Тому майстер-клас проходить швидко й спритно. Майстер робить усю цю красу вашими руками, треба тільки розслабитися і спостерігати. Але з Славчиком - не той випадок, він любить усе робити сам і по-своєму. Майстру спочатку не сподобалося, коли Святослав якось не так намагався тримати руку і "пузо" в горщика вийшло нерівне. Але потім усе виправив і вже довірив Святославу самому робити кольорову смужку і візерунок на горщику.

В майстерні іграшок (тут же і кобзарський цех) треба було шліфувати дерев'яні заготовки і потім з них збирати іграшки. Святославу дуже сподобалася ця робота.  І атмосфера в майстерні - приємна й спокійна. Не треба нікуди поспішати, сиди собі, слухай гарну музику і працюй з деревом... Якби десь біля нас була така майстерня - я б із радістю водила туди Славчика на заняття.

Наступного разу Святослав збирається іти працювати в кузню, а я хотіла б зробити вовняну акварель.

Третя "родзинка" Українського села - це міні-зоопарк. Можна просто дивитися, а можна годувати різних тварин - курей, павичів, нутрій, овець, кіз, свиней, косуль, віслюків... Цікаво і дітям, і дорослим.

Четверта приємна особливість - це те, що в Українському селі можна пожити, провести вихідні чи щось відсвяткувати. Є і звичайний будинок-готель, і готелі в етно-хатах. А можна арендувати тільки альтанку з мангалом і умивальником...

Офіціанти у вишиванках привітні і доброзичливі, вітаються з усіма перехожими. (Я спочатку була дуже здивована, що за хлопець зі мною привітався, ніби бачу його вперше... А потім зрозуміла, що то офіціант. Така чудова сільська традиція - вітатися з кожним зустрічним - про яку ми вже і забули)

П'ята цікавинка - це хати-музеї. Поки що в музеях побувати ми не встигли. Підемо туди, коли гуляти на вулиці буде холодно. Вхід в хату-музей коштує 5 грн, при кожній хаті є екскурсовод, який все покаже і розкаже.

Вхід в "Українське село" безкоштовний, парковка теж. Платити треба тільки за те, чим будете займатися - гуляти весілля чи відвідувати музеї.

В цілому, нам дуже сподобалося. обов'язково поїдемо туди ще.