Катерина Білокур. Хочу бути художником.

Учора були на виставці робіт Катерини Білокур. Після цих картин справді віриш у Диво, в те, що талант дається людині Богом. Бо як інакше могла проста жінка без освіти, без жодного уроку якогось майстра ТАК малювати...
Її квіти - як справжні, усе вималювано до найменших дрібниць. Коли дивишся, здається, що відчуваєш їх на дотик і як вони мають пахнути.
А ще дивує, що уся ця краса творилася в роки голоду, війни, коли ніхто не сприймав її мистецтво... А вона попри все робила собі пензлі з котячого ворсу і малювала ніби інший світ - прекрасний і досконалий...

В цілому виставка дуже хороша, зібрано багато картин з різних музеїв, є стенди зі спогадами Катерини Білокур, відгуками на її творчість...
Але мені не дуже сподобалося поєднання живопису Катерини Білокур з відео-артами сучасних художниць (в залі у кількох місцях поставлені монітори і там демонструються ці твори)... Ну, якось воно не поєднується. Зовсім інша естетика, по-іншому сприймається... Щось таке як дивитися Пікассо і слухати народний хор - не сприймаєш до кінця ні одне, ні друге..
Думаю, краще було б це розділити. Щоб біля картин з квітами звучала народна пісня, пахло скошеною травою і квітами. А відео-роботи окремо, тоді і їх дивилися б і вникали у суть...
Але це так, моє сприйняття.. В цілому, величезне спасибі організаторам, що відкривають світу Катерину Білокур і її мистецтво. В Мистецькому Арсеналі ці картини побачать тисячі людей. Виставка буде ще до 19 липня.

Етюд "Польові квіти". Полотно,олія

Автопортрет. Папір, олівець.

Польові квіти, 1941. Олія, полотно.

Квіти за тином, 1935. Полотно, олія.

Осінь, 1960. Папір, акварель.

Напровесні, 1957. Папір, акварель.

І відвідувачі виставки - ми з Максимом.:)