Хлопчачі ігри

- Тара - ра - рам!!! А - а - аа! Дракон летить! Максим, стріляй! У нього треба лазером стріляти! Мама, чому він знову оживає, раніше він гинув від лазера? Що робити?!... А -аа! Та-ра-рах!

Казкотерапія Святослава :)

Максим наш дуже не любить мити голову (ну, як і раніше не любив цього Славчик). Сьогодні Ярослав купає Максима, а ми з Святославом занялися рукоділлям на кухні. З ванної чути крики. Зрозуміло, треба мити голову... Ярослав вмовляє, переконує: "Підніми голівку, дивися вверх, так водичка не буде попадати в очі... Ну, давай... Ми швиденько". А Максим кричить: "Ні!! Не буду!! А-аа! Не треба!"..

Тут Славчик із своїм шиттям біжить у ванну: "Максимчик! Слухай казочку...

Жив собі один хлопчик. Коли він виріс, пішов у похід в гори. І там раптом почався дощик. А дощик той був чарівний. Кожна волосинка, на яку попадала краплина дощу, ставала золотою...":) І усе те таким таємничим голосом, майже пошепки. Максим аж заслухався, заспокоївся, став дивитися на "дощик"... І так ми спокійно і легко помили голівку. 

Таки "казкотерапія" працює :).

Парк Шенборна

Учора випадково натрапила в інтернеті на дуже красиві фото. Стала шукати, в яких заморських краях така краса. Виявилося, що то зовсім не Швейцарія і не Англія, а парк Шенборна в рідному Закарпатті, Перечинський район. Я вже загорілася мрією як ми туди влітку поїдемо... А потім виникла думка, що може то просто хтось уміє гарно знімати :)

Там де гори, полонини...

Розбираю літні фото. Ніби ніде не їздили цього року, навіть те, що по-мінімуму планували - і там не були... Але все-одно фоток багато. І спогадів, і вражень теж... 

На початку травня їздили до моїх батьків у Закарпаття і ще й поїздили по "туристичних маршрутах". Приємно було побачити, що туризм в Закарпатті розвивається, туристів приїжджає все більше. Намагаються їх добре приймати, щось цікаве показати, розказати. І природа дуже-дуже красива...
Хоча й свої недоліки є - в дорозі знайти місце, щоб зупинитися і поїсти не так просто... Дорога  роздовбана, середня швидкість 35 км/год (але зате краєвиди... Якщо не за кермом, то така швидкість цілком влаштовує :) ).

А тепер по-порядку. Оленяча ферма. Єдина в Україні. Оленів тут розводять заради рогів, якусь речовину з них використовують у фармакології…  Ну і туристів водять. Територія велика, красива, чиста, з альтанкою і дитячим  майданчиком. Ще й двоє козенят на майданчику гуляють .

Тунель кохання, клеванський замок

Може, в зв"язку з теперішніми подіями в Україні, а може і просто так, хочеться більше їздити по Україні, по історичних і просто цікавих місцях, щоб вивчати свою культуру, історію, якісь територіальні особливості... 

На травневі свята їздили ми до батьків в Закарпаття і по дорозі заїхали в містечко Клевань, що на Рівненщині.

Спочатку подивилися тунель кохання. Там і справді дуже гарно і романтично... Натовпів туристів не спостерігалося, тиша, зелень і ще й пташки вистпівують.

Виставка писанок

Фотозвіт про нашу прогулянку :).

Зранку було сонячно, тепленько і людей на виставці було зовсім мало.

На самому початку виставки велетенська писанка, під нею діти ховалися, повзали.

Книжкова виставка в "Мистецькому арсеналі"

Чесно кажучи, думала, що в наш час електронних книжок, інтернету, планшетів, ноутбуків і усього такого, друковані книжки вже мало хто читає. І, тим більше, мало кого може зацікавити книжкова виставка.

Але 100-метрова черга на вході показала, що усе не зовсім так.

Не маємо права забути...

Сьогодні в метро багато, дуже багато людей з квітами. З гвоздиками, перев"язаними чорною стрічкою.

Таких місць, куди можна покласти квіти, запалити свічку, помолитися за загиблих, у центрі безліч. Як і безліч людей біля них.

Біля Михайлівського собору:

виговоритися...

Учора в мене було якесь таке відчуття, що мої емоції, почуття заморозилися... Якось навіть не переймала ні паніка, ні новини не "діставали" до глибини... Тільки десь було розуміння, що так бути не може, що десь є, звідкись зараз прийде спасіння... Чи то допоможе Європа, чи силовики таки опам"ятаються і перейдуть на бік народу, чи влада проявить людяність...

І спасіння таки прийшло! Слава Богу! Ввечері здавалося, що усе - це перемога! Була якась така ейфорія, хотілося обійняти усіх-усіх навколо. І так само зранку. Прокинулася в 6-ій з відчуттям, що настала весна. Навіть здалося, що пташки співають (хоча, звідки у нас пташки - 8-ий поверх і навіть дерев поруч немає)...

А далі мене накрило :"((((. Сиджу, ридаю і не можу зупинитися :"((((. Сімдесят, вісімдесят чи скільки там людей  загинули... Усе, це безповоротно і нічого поміняти не можна. У кожного з них є батьки, рідні, кохані. І їм жити з цим усе життя :(... Як? Як таке могло статися? Як ми, люди, це допустили?

Гра

Розбирала на днях іграшки і знайшла карточки-картинки. Такі, щоб вчити англійську мову. Вони перейшли нам в спадок і лежать собі уже кілька років без діла...

А сьогодні придумали з Святославом гру: по черзі брати одну картинку і загадувати загадку, а інший відгадує, що на картинці намальовано. Вийшло дуже цікаво:). Навіть не знаю, кому більше сподобалося, мені чи Святославу. Славчик мої загадки відгадував миттєво, а мені деколи приходилося добре подумати:).

Святослав: «Таке і кругле, і трикутне. Червоне, з коричневими крапочками»... Мої варіанти ніяк не підходили, Славчик уточнив, що «їстівне», тоді зрозуміла – полуниця.

Або:  «Якщо ми у баби в Торуні і вже треба їхати в Київ, а машини немає. То що?»... Тут я швидко зрозуміла, поїзд. Але таке цікаве пояснення...

А ще:  «Коли ми снідаємо, то це відкриваємо». Мої варіанти – йогурт, вершки, пластівці, згущене молоко... Усе не те. Святослав уточнює: «Як відкриваємо, робиться дірка». Кастрюля, мультиварка... Знову не те. Славчик знову підказує: «Робиться дірка в будинку»... Так уже ясно – вікно. Ми коли снідаємо, відкриваємо в кімнаті вікно...

:) Отаке мислення без шаблонів.

Прогулянка (фото)

Сьогодні було холодно, мокро і вітер... Гуляти на майданчику ну зовсім не хотілося і ми знову поїхали в Мануфактуру. На цей раз з фотоапаратом :)

Отака там ялиночка: