Тунель кохання, клеванський замок

Може, в зв"язку з теперішніми подіями в Україні, а може і просто так, хочеться більше їздити по Україні, по історичних і просто цікавих місцях, щоб вивчати свою культуру, історію, якісь територіальні особливості... 

На травневі свята їздили ми до батьків в Закарпаття і по дорозі заїхали в містечко Клевань, що на Рівненщині.

Спочатку подивилися тунель кохання. Там і справді дуже гарно і романтично... Натовпів туристів не спостерігалося, тиша, зелень і ще й пташки вистпівують.

Отак всередині, в тунелі

Це було ще в кінці квітня, зелені не так багато. На фотках в інтернеті усе "зеленіше". Звичайно, по дорозі ніде ніяких вказівників немає, спасибі бувалим туристам за детальні маршрути в інтернеті (http://lvivekskurs.blogspot.com/2012/07/blog-post.html )

Тунель довгий, ми трохи походили, до кінця не дійшли.
А це вид з дороги в інший бік:

З Клеваня 1 (там, де тунель) ми поїхали в Клевань. Це, як виявилося, інше смт (селище міського типу), більше, районний центр. Метою маршруту був Клеванський замок XV століття.

Перша будівля, яку ми прийняли за замок, виявилася католицьким костелом. Теж старовинним, збудованим в 1630 році.

У внутрішній дворик ми не потрапили. Костел тепер діючий і відкривається на час Богослужінь.

Від костелу до центральної дороги ведуть дві вулички. Одна трохи ширша, вимощена бруківкою, інша - зовсім вузька, легкова машина ледь проїжджає між парканами. І  будиночки маленькі, і подвір"я біля них зовсім мініатюрні. З сусідом поруч або через дорогу можна спокійно поговорити зі свого порогу... Якось аж не по собі було проходити по цій вуличці під поглядами, таке відчуття, що зайшли до когось додому... А ще жінки цю вулицю підмітають, саме вулицю, проїжджу частину. Кожна біля свого будинку. Ми якраз були в суботу, в Західній Україні така традиція - прибирати будинок, подвір"я в суботу, перед неділею.

Нам дуже привітно пояснили як пройти до замку, хлопчики-підлітки навіть запронували провести нас туди. По дорозі я роздумувала - купувати на вході квиток з екскурсією чи без екскурсії... Звичайно, з екскурсією було би цікавіше, бо не встигли подивитися в інтернеті історію замку. Але попереду була ще далека дорога в Закарпаття і діти вже трохи стомилися...

Мої вагання дуже легко вирішилися. На вході не виявилося ніяких кас, екскурсій, навіть таблички з написом, що це пам"ятка історії і архітектури.... Усе закинуте, занедбане забуте...

Це міст, по якому заходять до замку. Пишуть, що колись він був розмальований фресками. Думаю, що розмальований був зверху, перед входом. Вид знизу:

Зверху, на мості:

Внутрішній двір і сам замок:

З цієї дірки в стіні (може, колись то була бійниця) відкривається такий вид:

Ще в дворі є кілька таких ям. Куди вони і для чого - не знаю, але досить глибокі:

Читала в інтернеті легенди, що від Клеванського замку проходили підземні ходи, щоб можна було втекти в випадку облоги. І в сучасному Клевані були випадки провалів грунту, хто знає, може та легенда і правдива. Але про ходи ніхто не знає (думаю, ніхто їх і не шукав особливо). Щоправда, територія замку досить чиста. Посередині стоїть дерев"яний

столик з лавками, на дереві висить баскетбольне кільце, якраз місцеві хлопці там в баскетбол грали. Зате в "інтер"єрах" - просто сміттєзвалища. Усе страшне, зруйноване, на стінах місцями залишки радянської плитки (не знаю, що там було в радянські часи, але блакитну плитку, якою викладені туалети в поліклініках, впізнає кожен):

Отак і валяється під ногами усе разом - уламки древніх стін, шматки радянської плитки і сучасні пластикові пляшки від пива... Ну, і звичайно, надписи - "Оля the best", "Тут були Коля, Міша, Ваня" і менш пристойні....

Гірко думати, що замок XV століття, який вистояв війни, трагедії, просто отак розсипається від людського байдужжя і непотрібності. XV століття... Час відкриттів Колумба, Васко да Гами, тільки почав творити Леонардо да Вінчі... І у нас, вже в той час, в нікому невідомому селі Клевані, уміли будувати так, щоб стояло віками... І нікому немає до того діла і інтересу, хто тут жив, що і як було.

Ще в Клевані є православна церква, теж стара, збудована в 1770 році. Вона акуратна, доглянута. І на подвір"ї там саме кипіла робота. Але я не фотографувала, після вражень від замку якось не хотілося вже нічого фотографувати.

Клевань - місто, яке пережило страшні трагедії. Перед другою світовою війною там жило багато євреїв. В 1941 німці зігнали їх в синагогу і спалили. Решту - розстріляли, біля півтори тисячі людей. Далі Волинська трагедія, яка теж зачепила Клевань. А потім - НКВС, яке вишукувало і знищувало колишніх воїнів УПА.

Ще хотіли подивитися там недалеко Тараканівський форт, але на все часу не вистачило.