Хлопчачі ігри

- Тара - ра - рам!!! А - а - аа! Дракон летить! Максим, стріляй! У нього треба лазером стріляти! Мама, чому він знову оживає, раніше він гинув від лазера? Що робити?!... А -аа! Та-ра-рах!

І це з криками, писками, бігом... З такою суматохою, що Максим починає по-справжньому боятися і плакати... :(. Я придумовую:

- А давай, ніби дракон злий, бо зачарований, а ми знімемо чари, і він стане добрим метеликом.
- І що тоді, мама?
- Ну і добре, можна з ним гарно гратися, і усе добре...
- Ні, мама, так нецікаво... Через секунду:
- А- ааа! Дракон летить! Ховаємося! Під ліжко!

Або гра в ракету. Треба в кімнату позносити усі стільці, поскладати їх в особливій послідовності. І тоді, після кількох попереджень, строго по годиннику, після крику "Пуск!", ракета злітає... А далі різні пригоди - метеоритний дощ, який треба розстрілювати (якісь щити, облетіти іншим шляхом - таке не годиться)... То якась поломка в ракеті, деталь упала в кратер вулкану, треба вдягати спеціальні захисні костюми, стрибати в гарячу лаву, діставати деталь... То пальне закінчилося і теж треба придумувати порятунок...

 Сьогодні вирішила навчити Святослава "спокійній грі", в магазин. Ми в дитинстві в дворі грали в таке з великим задоволенням... Спочатку сіли робити гроші. Навирізали папірців. Я пишу - 1 грн, 2 грн, 5, 10... А у Святослава - "мільйон", "мільярд"... Ну, і дрібніші купюри - "500" і "200" :). Далі порозкладали "товар". Святослав продає, ми з Максимом купуємо... Я намагаюся чесно платити, за потрібною ціною - 8 грн, 10 грн... Святослав вже добре додає і віднімає в межах 10 і трохи далі, але щедро дає здачу "мільйонами". На мої пояснення, що здачі тут не треба, він пояснює, що у нас такий магазин, що давати здачу можна просто так. Хто скільки хоче... :) Ну, таке... І не посперечаєшся.
Серед усього "купую" бутерброд. Кажу: " Ой, щось я зголодніла. А скільки коштує в тебе бутерброд?". Славчик: "Ну, голодним - бутерброди безплатно. За гроші тільки, якщо хтось не голодний, а просто хоче купити"... Отакий у  нас бізнесмен :)... Трохи пограли, а далі Славчик знову за своє: "О, мама! А давай ніби на наш магазин дракон нападає..." :(