Колочава. Музей "Старе село" та церква Святого Духу.

Для українців Колочава -  гірське село, яке нічим не відрізняється від усіх довколишніх сіл... Та ж природа, мінеральна вода, яка багато де є, смереки і полонини. Зате для чехів Колочава - особливе місце, дуже цікаве і жадане, влітку туристи тут - здебільшого чехи...

Океанаріум

Усе почалося з бісквітів "Барні". Купили ми упаковку цих бісквітів, а в них акція чи то сюрприз "Морські пригоди Барні"... Ну, типовий розвод маркетинговий хід - треба збирати наклейки з рибами, наклеювати в буклет, а для цього купувати і їсти багато бісквітів. Які наклейки нам попалися - ті ми наклеїли, решту риб з буклета знайшли і подивилися в інтернеті... Але Святослава дуже зацікавили риби, морські істоти, усе-усе про них, то ми щось читали, дивилися, а потім згадали, що в Києві є Океанаріум.

Синевир. Бурі ведмеді та музей лісу і сплаву

або про ще одну нашу приємну подорож Закарпаттям.
Місце подій - Міжгірський район. Найбільш відомі туристичні місця Міжгірського району - це озеро Синевир і водоспад Шипіт. Але цього літа ми там не були, зате відкрили для себе місця не менш цікаві.
На території того ж Синевирського заповідника вже кілька років існує Центр реабілітації бурих ведмедів. Якщо їхати до озера Синевир машиною, то за кілька кілометрів до нього справа буде вказівник, дерев"яний ведмідь і дорога вгору, засипана камінням.

Мукачевський замок

Взимку пишу про літню поїздку. Тому це тільки ті враження, що збереглися від літа. Мабуть, найяскравіші ...

Замок видно здалеку, з усіх куточків Мукачева, бо стоїть він на горі. І більше гір ні в Мукачеві, ні десь поблизу немає... Тому ходять легенди, що гора та "рукотворна", люди в тяжких муках носили каміння і зводили її багато-багато років. Звідси і назва міста - Мукачево. Але науковці кажуть, що насправді та гора - згаслий вулкан.

Ну, якою б вона не була, але має красиву правильну форму і наверх до замку веде вузька асфальтована дорога. На обочинах продають сувеніри, закарпатське вино, мед, варену кукурудзу... А перед входом до замку невелика парковка для машин.

Замок, як і усі середньовічні фортеці, оточений глибоким ровом, через який веде дерев"яний міст. Стіни, високі і товстеленні (5 м завтовшки), збудовані трохи під кутом, щоб ворожі кулі не руйнували замок, а рикошетом поверталися назад... Зразу за стінами замку знаходиться перший рівень - ремісничий. 

Поглянути в очі минулому...

Недавно нам пощастило. Не в музеї, не у виставковому залі, не в арт-галереї…, а усього лише на київській вулиці, серед шуму машин і руху перехожих ми із Святославом несподівано побачили такий пам’ятник.