Синевир. Бурі ведмеді та музей лісу і сплаву

або про ще одну нашу приємну подорож Закарпаттям.
Місце подій - Міжгірський район. Найбільш відомі туристичні місця Міжгірського району - це озеро Синевир і водоспад Шипіт. Але цього літа ми там не були, зате відкрили для себе місця не менш цікаві.
На території того ж Синевирського заповідника вже кілька років існує Центр реабілітації бурих ведмедів. Якщо їхати до озера Синевир машиною, то за кілька кілометрів до нього справа буде вказівник, дерев"яний ведмідь і дорога вгору, засипана камінням.

Мукачевський замок

Взимку пишу про літню поїздку. Тому це тільки ті враження, що збереглися від літа. Мабуть, найяскравіші ...

Замок видно здалеку, з усіх куточків Мукачева, бо стоїть він на горі. І більше гір ні в Мукачеві, ні десь поблизу немає... Тому ходять легенди, що гора та "рукотворна", люди в тяжких муках носили каміння і зводили її багато-багато років. Звідси і назва міста - Мукачево. Але науковці кажуть, що насправді та гора - згаслий вулкан.

Ну, якою б вона не була, але має красиву правильну форму і наверх до замку веде вузька асфальтована дорога. На обочинах продають сувеніри, закарпатське вино, мед, варену кукурудзу... А перед входом до замку невелика парковка для машин.

Замок, як і усі середньовічні фортеці, оточений глибоким ровом, через який веде дерев"яний міст. Стіни, високі і товстеленні (5 м завтовшки), збудовані трохи під кутом, щоб ворожі кулі не руйнували замок, а рикошетом поверталися назад... Зразу за стінами замку знаходиться перший рівень - ремісничий. 

Поглянути в очі минулому...

Недавно нам пощастило. Не в музеї, не у виставковому залі, не в арт-галереї…, а усього лише на київській вулиці, серед шуму машин і руху перехожих ми із Святославом несподівано побачили такий пам’ятник.

Наші зимові розваги...

Учора приїхали із Карпат. Там сніг і сонце - усе, що треба для гарного відпочинку. Діти спочатку не могли натішитися снігові, валялися в ньому, повзали, обсипалися, робили "снігових ангелів"... А потім Святославу сподобалося кататися із гірки на льодянці. За два тижні він уже з"їжджав з гірки досить спритно - аж із самого верху, з усякими поворотами, розворотами, стрибками на нерівностях. Додому кожного разу приходив увесь мокрий, хоч вдягали його вже якнайлегше... 

Фільм "Юність" (2014)

фото звідси - http://www.ex.ua/78573494

Подивилися сьогодні цей фільм. Здається, він 2014 року, новий і з багатьма позитивними відгуками в неті.

Фільм про життя хлопчика. Починається, коли хлопчику 6 років, а закінчується фільм, коли йому вже 18... Таке собі сучасне кіно, без конкретного сюжету. Без якоїсь основної думки і висновків. Трохи життєве, трохи філософське. 
Але після перегляду у мене відчуття, що ніби я прожила життя. Прожила якось так, як вийшло, куди занесла життєва течія. А тепер, після титрів,  у мене раптом новий шанс повернутися на початок, коли дитині тільки 6, коли ще усе попереду. 
Ну, і жити не як вийде... а уже маючи перед очима той досвід. Навіть не досвід якихось дій - що так треба робити, а так ні... А швидше досвід відчуттів і досвід того, що час так швидко минає...
Хто любить такі фільми - рекомендую  ... Тільки краще дивитися неспішно, коли нічого не відволікає і є багато часу (наприклад, вночі :)), бо фільм іде 2,5 години.