Учора приїхали із Карпат. Там сніг і сонце - усе, що треба для гарного відпочинку. Діти спочатку не могли натішитися снігові, валялися в ньому, повзали, обсипалися, робили "снігових ангелів"... А потім Святославу сподобалося кататися із гірки на льодянці. За два тижні він уже з"їжджав з гірки досить спритно - аж із самого верху, з усякими поворотами, розворотами, стрибками на нерівностях. Додому кожного разу приходив увесь мокрий, хоч вдягали його вже якнайлегше...
А ще будували снігову фортецю, сніговика, грали в сніжки... Вражень і приємних спогадів багато. Святослав перезнайомився із місцевими дітками, цікаво було спостерігати як він знайомиться, щось розказує, питає, хвалиться :)))... Максим теж із задоволенням катався, тільки на руках у Ярослава. Я чомусь стала боягузкою, але теж з"їжджала на льодянці і санках, тільки з маленького схилу.
Коли яскраво світить сонце, то сніг сяє так, що на нього неможливо дивитися...
А ще хлопці трохи допомагали по господарству. Дід для них приберіг улюблену роботу, за час відпочинку ми перелущили десь 3 відра квасолі :)
А найголовніше - це Святий вечір і Різдво в колі родини, колядки, подарунки... Згадувалося, як то усе було раніше, в дитинстві... Вдома виникає таке відчуття, що ніби я кожного разу повертаюся в дитинство, в шкільні роки... Тільки з роками батьки стають все старшими і мені якось з кожним разом усе важче звідти їхати і дивитися, як батьки стоять на дорозі, дивляться нам вслід і махають руками на прощання... :(
А ще будували снігову фортецю, сніговика, грали в сніжки... Вражень і приємних спогадів багато. Святослав перезнайомився із місцевими дітками, цікаво було спостерігати як він знайомиться, щось розказує, питає, хвалиться :)))... Максим теж із задоволенням катався, тільки на руках у Ярослава. Я чомусь стала боягузкою, але теж з"їжджала на льодянці і санках, тільки з маленького схилу.
Коли яскраво світить сонце, то сніг сяє так, що на нього неможливо дивитися...
А ще хлопці трохи допомагали по господарству. Дід для них приберіг улюблену роботу, за час відпочинку ми перелущили десь 3 відра квасолі :)
А найголовніше - це Святий вечір і Різдво в колі родини, колядки, подарунки... Згадувалося, як то усе було раніше, в дитинстві... Вдома виникає таке відчуття, що ніби я кожного разу повертаюся в дитинство, в шкільні роки... Тільки з роками батьки стають все старшими і мені якось з кожним разом усе важче звідти їхати і дивитися, як батьки стоять на дорозі, дивляться нам вслід і махають руками на прощання... :(
Немає коментарів:
Дописати коментар