Чернігів, екскурсія.

Чернігів - місто, в якому похована велика частина української історії.

За Чернігів воювали два рідні брати, руські князі - Ярослав Мудрий і Мстислав Хоробрий. Місто пережило кілька страшних навал монголо-татарської орди, коли ледь не все місто було спалене, а жителі вбиті або забрані в полон. В різні роки Чернігів ставав то частиною Литовського князівства, то Польщі, то Московської держави. Звичайно, кожна зміна влади супроводжувалася війнами і руйнуванням. В часи гетьманства Чернігів був центром козацького полку. А ще тут знаходиться найдревніший храм Київської Русі - Спасо-Преображенський собор, і Антонієві печери - цілий підземний комплекс з храмами, каплицями і місцями поховань. 

Тепер Чернігів виглядає як звичайне провінційне містечко з невеликою історичною частиною, до якої майже ні в кого немає діла і інтересу... Що, власне, і не дивно. Музеї Чернігова - типові радянські, чи то тепер пост-радянські музеї... Ну, ви знаєте: музейниця-бабуся сидить у куточку в тілогрійці і розв'язує кросворди, в гіршому випадку - ходить за вами слідом і пильнує, щоб нічого не чіпали руками. А чіпати й нІчого - за склом шматки битих горшків; камінці, які були частиною мозаїки якогось там століття; поцвілі сторінки церковних книг; рештки зброї і просто дротики, знайдені під час розкопок. Зовні будівлі цікавіші. В трохи потемнілих і місцями облуплених стінах можна побачити колишню велич. Так що просто так історії Чернігова не побачити, треба включати фантазію і попередньо вивчати історію... Або, можливо, замовляти екскурсію. Ми цього не робили, бо хотілося просто погуляти по Чернігову, в своєму темпі і з своїми зупинками.

А тепер про нашу екскурсію і трохи фоток.
Історична частина Чернігова знаходиться на валу, тобто високому пагорбі над Десною і її притокою Стрижнем. Саме тут в VII столітті і виникло укріплене місто.

Кирило Карабиць знову в Києві.

Ім'я Кирила Карабиця я почула вперше майже двадцять років тому, в залі Київської філармонії. Для багатьох слухачів тоді він був, в першу чергу, сином Івана Карабиця - композитора і професора консерваторії. Мабуть, дітям музикантів, які також стали музикантами, завжди трохи складніше, ніж іншим. Крім усього іншого, їм треба довести, що вони тут, на сцені, за власним покликанням, і що їх талант має свою цінність, незалежну від батьків.

З тих пір пройшло багато часу. Кирило Карабиць  працював із Будапештським оркестром, оркестром Французького радіо, був головним диригентом симфонічного оркестру в Борнмуті. Гастролював і диригував оркестрами багатьох інших країн - Австралії, Японії, Бразилії, Норвегії, Італії, Швейцарії, Німеччини, Фінляндії... Безліч нагород, призів і відзнак.
У 2012 - найкращий диригент року (за визнанням Королівського філармонічного товариства Великобританії). 2014 року "найулюбленішим оркестром світу 2014" визнаний Борнмутський симфонічний оркестр, під керівництвом Кирила Карабиця. Віднедавна він музичний директор і головний диригент Німецького національного театру і Державної капели у Веймарі.