Автоподорож Карпатами. Частина 5: Старуня, грязьовий вулкан і соляна криниця.

Вже почало сідати сонце, а у нашому плані подорожі залишався дуже важливий пункт - грязьовий вулкан у Старуні.
Знайти його виявилося не так просто. Спочатку ми їхали по трасі - від міста Яремче в напрямку Івано-Франківська. Доїхали до місця, де закінчується Надвірнянський район і починається Богородчанський. Саме там, між двома вказівниками районів, є поворот наліво, до села Старуня... В селі довелося поїздити вуличками туди-сюди немало... Напевно, до вулкану можна проїхати багатьма способами і кожен, кого ми питали, розказував шлях по-своєму :)...

Врешті-решт ми туди добралися, а по дорозі назад помітили, що все не так безнадійно, на стовпах і парканах є маркери вело-траси - зелений або блакитний велосипедист на білому фоні. Вказівники невеличкі, тому треба бути уважними і їхати повільно... Ми перший вказівник пропустили, тому далі знайти дорогу було непросто... Отож, після в'їзду в Старуню, будьте уважні - зліва має бути вказівник повороту (це майже на початку села).
Так виглядають вело-вказівники.

Був літній сухий день, тому по грунтовій дорозі ми доїхали аж до вулкану...
Гори з великим кратером і хмарою диму немає, все на рівнині... Отакі озерця-плями, напевно, озокеритові. Всередині рідка речовина, по краях застигла, з запахом нафти.

В деяких  "калюжках" відбуваються якісь внутрішні процеси, на поверхні час від часу побулькує...

Потім ми почули, що звідкись чути постійне булькання, ніби кипить вода. Пішли на звук і побачили ось що...

Булькало тут, в невеличкому "кратері". Зверху видно було пару і деколи вода вихлюпувала аж наверх.

Тут трішки видно як під каменем "кипить" і хлюпає вода.

В інтернеті пишуть, що з цього кратера деколи і вогонь вибухає. Ми такого не бачили, тільки на фото в інтернеті.

Так виглядає речовина, яка тече від вулкану і застигає.

Тут і солі, і озокерит і якісь грязі... Може, це можна було б використовувати в медицині чи косметології, але поки що нікому не потрібне.

Взагалі, нам там дуже сподобалося - тиша, розкішні краєвиди і це "чудо природи".
А ще тут, в Старуні, колись була озокеритова копальня. В ній знайшли туші мамонта, чотирьох волохатих носорогів, первісного бика, сарни - тварин дольодовикового періоду. В озокериті туші забальзамувалися на тисячоліття...

Після вулкану ми поверталися на трасу до Івано-Франківська, але по дорозі ще зупинилися, щоб подивитися на соляну криницю.

Тепер вона особливої цінності не має. Просто солона вода, з концентрацією солі 70%. Місцеві жителі приходять, набирають, використовують для солінь, в їжу, але легко могли б обійтися без неї... В давні часи солона криниця була скарбом, дорожчим за золото. У воді з криниці можна було зберігати м'ясо, рибу, солити їжу. До криниці стояла велика черга і воду треба було купувати.
В одній з карпатських легенд колись читали про хлопця-богатиря, який своєю силу і мужністю допоміг царю здолати ворога. Взамін не хотів ні срібла, ні золота, ані інших дарунків - тільки щоб люди з його села могли довічно черпати воду з соляної криниці.

Ще подивилися на захід сонця, тут він був особливо красивим (шкода, на фото не видно :( )... 

І поїхали додому.