Фільм "Невидима сторона" (THE BLIND SIDE).

Надзвичайно теплий і добрий фільм. Я плакала, але не від смутку, а від радості, від людяності і неймовірної доброти...
У цьому фільмі - справжня історія з життя. І цим мені фільм ще більше подобається, бо то не казка про Попелюшку, а так насправді буває...
Багата, щаслива сім'я запрошує переночувати у свій дім хлопчика-підлітка. Бездомного і майже неграмотного... Поступово він стає частиною їхньої сім"ї - сином, братом, рідною людиною...
Майкл - унікальний хлопець, який пройшов через таке страшне дитинство, але зберіг чистоту душі, добро і віру в людей. Він ні на кого не сердиться, вміє любити і бути відданим. Сім"я дає Майклу дім, одяг, освіту, родинне тепло, а він дарує їм море любові і тепла....

- Ти змінила його життя.

- Ні, це він змінив моє...
"Невидима сторона" - фільм, який хочеться дивитися безконечно... Не так багато фільмів, після яких на душі так світло і радісно.

Для загальної інформації:

фільм 2009 року, жанр - спортивна драма, в одній з головних ролей - Сандра Баллок, отримав Оскар за кращу жіночу роль і інші нагороди.

Про дитячі обов'язки...

Недавно чомусь розсердилася на Святослава і зловила себе на думці, що я в його роки (в шість років) була відповідальніша і мама вже доручала мені серйозні справи... Ну, таке як гуляти з молодшою сестрою, побути вдома з сестрою, нарвати смородини на компот, віднести на пошту листа...
Звичайно, в селі життя інше - там діти з двох-трьох років можуть гуляти на вулиці самі, по дорозі на пошту теж тільки усі знайомі і машин майже немає... Але і в місті дітям, щоб дорослішати і ставати відповідальними, треба доручати якісь справи. Це така ж необхідна підготовка до школи (і до дорослого життя), як читання, лічба і усе інше.

Літо...

Сьогодні наш градусник на балконі показує +32. Але все-одно я дуже люблю літо!
За смачне морозиво, полуницю і кавуни, квіти на балконі, за малюків в панамках, легкі плаття і зручні шорти.
І, взагалі, влітку більше свободи. Може, то відчуття  з шкільних років, коли літо - це канікули. А, може, так і насправді.
Влітку не треба довго збиратися, щоб вийти на вулицю. Влітку легше і приємніше подорожувати. Влітку довший день і добріші люди. І чому воно таке коротке, улюблене літечко?

Мами на майданчику.

Кожного літа на дитячому майданчику з'являється мама з маленькою дівчинкою  в платтячку. Платтячка бувають різні - білі, з кружевом, з квіточками, коротенькі і довгі пишні... Мами бувають високі і низенькі, стрункі і не дуже... А все інше - однакове...
Така мама вважає свою донечку чудом, красунею, центром Всесвіту. Усі навколо мають захоплюватися і тішитися їх появі. Красунечці можна все - брати будь-які іграшки, руйнувати те, що інші діти будують. Маму це так радує і розчулює...
Але ні в якому разі не беріть іграшки  чудо-дитинки - бо це її, не забирайте у неї свої - бо ви ж не жадіна... І навіть не намагайтеся захищати свою гру.
Бо ж вона мале-еесенька, бо вона дівчинка, бо вона образиться, бо вона буде плакати...

Р-ррр... 

Роман "Аеропорт"

В п'ятницю пощастилю бути на зустрічі з Сергієм Лойко у Школі журналістики.

Це було щось неймовірне... Коли Сергій Лойко читав частину із свого нового роману, сльози текли самі собою.. А в залі стояла така тиша, що чути було, як дихає хтось поруч...
Роман "Аеропорт" про війну, але в ньому немає ні краплі ненависті і ні краплі пафосу. Тільки біль, співчуття і людське добро...
Співчуваєш українським солдатам, які стали героями, "кіборгами", не заради героїзму, а тому, що по-іншому не могли. Вони мусили спинити зло там, в аеропорту, хоч і знали, що на них чекає смерть... Співчуваєш матері російського солдата, яка приїхала шукати мертве тіло єдиного сина. Він прийшов вбивати на чужу землю, він був на боці зла... Але, напевно, не його вина в тому...

Книга вийде з друку на початку вересня. Думаю, це буде бестселлер для багатьох поколінь. І так хочеться прочитати вже весь роман - від початку до кінця.

Зал аплодував стоячи.