Якщо чесно, раніше я не розуміла ляльок "без обличчя", як вальдорфські ляльки або українські ляльки-мотанки . Зрозуміло, що вони залишають місце для фантазії, що у такої ляльки не єдиний "застиглий" настрій, а може мінятися (в залежності від настрою того, хто на них дивиться)... Та мені вони здавалися якимось нецікавими. Але тільки не ці ляльки:
Цікаво, що майже біля кожного стенду стоять самі майстри-лялькарі, які робили ці ляльки (деякі продовжують творити і під час виставки - в'яжуть, валяють)... Кожна лялька - це плід їхньої фантазії, про кожну вони можуть щось розповісти - який в неї характер, що вона любить... І це з такою ніжністю і любов'ю як про своїх дітей:). Цікаво, що деякі ляльки - це навіть прототипи людей... такі ніби портрети.
Біля якогось стенду з пупсами бабуся захоплено ділилася з іншою: "Ой, смотри! Катя маленькая..." І, справді, чим не діти:
А це ляльки з Чехії... мені вони так схожі "духом" на справжніх чехів:
Ще були ляльки великі, розкішні:
І невеликі, але не менш розкішні і багато прикрашені:
Так хочеться все ще раз передивитися і згадати... але це буде до ранку :(.
Шкода, що у нас на виставку було тільки трохи більше години... За такий час встигли тільки все оббігти і лише біля кількох стендів затрималися на хвилину-дві :(. І ще дуже сподобалися самі лялькарі, відчувається, що вони "живуть" своєю творчістю і хочуть всім усе показати і розказати. На виставці вони показували по кілька робіт, а решту можна було подивитися на фото чи на електронних фоторамках (на це, звичайно, у нас часу не було). Ще на виставці проводилися різноманітні майстер-класи (коли ми там були, саме запрошували на майстер-клас по скрапбукінгу).
Виставка і справді була особливою. Як особливий світ - світ краси, вишуканості і казки. Я після таких виставок ніби набираюся якогось "позитивного заряду"... хочеться все навколо себе робити красивим і святковим.
Немає коментарів:
Дописати коментар