П'ять родзинок Українського села.

Розповідь буде не про звичайне українське село, а про етнографічний комплекс, який так і називається - "Українське село"...
Ну, а родзинки  - зовсім не родзинки, а цікавинки, які приваблюють туристів в "село".

Перша родзинка - це чудова природа довкола. Сосни, берези, невеличкий ставок. Усе чисте і доглянуте. А ще й лавочки, дитячі майданчики, дерев'яні скульптури і хати з солом'яними стріхами... Просто насолода для очей і для душі.
Хіба не так? Дивіться самі...

Як випускники у похід ходили...

Є в нашому дитсадку така традиція - у кінці навчального року випускники ідуть в похід. Ніяких молодших діток, тільки випускники і вихователі - все серйозно, складно і "по-дорослому".
Тому після "походу випускників" діти справді відчувають себе дорослішими, ніби вони пройшли особливе випробування і вже готові до шкільного життя - з труднощами і обов'язками.
У нас випускний похід був у суботу, ніхто нікуди не поспішав - до сну чи до обіду... Тому прогулянка затягнулася аж на п'ять годин :)...

Святослав прийшов з походу щасливий, переповнений враженнями і з серйозним наміром повести нас по тих місцях, де вони були в поході.

Фетрові блокнотики

Автори ідеї і виконавці - ми з Святославом. :)

Випускний.

Учора в Славчика був випускний.
У нас невеличкий вальдорфський дитсадок, в групі дітки різного віку і в цьому році випускників тільки два - Славчик і Даня.
Я трохи переживала як то усе буде, як два випускники будуть виступати перед усіма, чи не злякаються, не розгубляться... Збиралася з Славчиком учити слова і тренувати виступ вдома. Але вихователька сказала, що вони усе вивчать у садку, а Святослав не піддавався ніяким розпитуванням - сюрприз... Ну, я все-одно переживала за той сюрприз. Але, що робити, хай буде так...

Катерина Білокур. Хочу бути художником.

Учора були на виставці робіт Катерини Білокур. Після цих картин справді віриш у Диво, в те, що талант дається людині Богом. Бо як інакше могла проста жінка без освіти, без жодного уроку якогось майстра ТАК малювати...
Її квіти - як справжні, усе вималювано до найменших дрібниць. Коли дивишся, здається, що відчуваєш їх на дотик і як вони мають пахнути.
А ще дивує, що уся ця краса творилася в роки голоду, війни, коли ніхто не сприймав її мистецтво... А вона попри все робила собі пензлі з котячого ворсу і малювала ніби інший світ - прекрасний і досконалий...

В цілому виставка дуже хороша, зібрано багато картин з різних музеїв, є стенди зі спогадами Катерини Білокур, відгуками на її творчість...
Але мені не дуже сподобалося поєднання живопису Катерини Білокур з відео-артами сучасних художниць (в залі у кількох місцях поставлені монітори і там демонструються ці твори)... Ну, якось воно не поєднується. Зовсім інша естетика, по-іншому сприймається... Щось таке як дивитися Пікассо і слухати народний хор - не сприймаєш до кінця ні одне, ні друге..
Думаю, краще було б це розділити. Щоб біля картин з квітами звучала народна пісня, пахло скошеною травою і квітами. А відео-роботи окремо, тоді і їх дивилися б і вникали у суть...
Але це так, моє сприйняття.. В цілому, величезне спасибі організаторам, що відкривають світу Катерину Білокур і її мистецтво. В Мистецькому Арсеналі ці картини побачать тисячі людей. Виставка буде ще до 19 липня.