Костел святого Йосипа у Підгірцях (Львівська область).

Знову роздивляюся якісь фото з поїздок. Може, колись дійдуть руки, щоб зробити фотокнигу...
Ми були у Підгірцях в 2011, майже чотири роки тому. Приїхали подивитися на Підгорецький замок, але о шостій вечора в замок вже не пускали. Зовні половина замку була відреставрована, а інша половина - ще в роботі... Тому ми просто трохи погуляли, обійшли замок навколо і подивилися на краєвиди з гори...
Замок тоді нічим не привернув увагу і не запам'ятався. Зате дуже сподобався костел навпроти.

Ранкове збирання...

Учора  подивилися цю короткометражку. І так мені схоже на наші збирання, аж сльози з'явилися...


Ну, в будні, коли Ярослав на роботу, Святослав у дитсадок - це усе проходить вже спокійніше, за звичкою. А "парадні виходи" часто перетворюються в якийсь суцільний стрес, коли усе з рук валиться, розсипається, розливається, губиться і забувається.
Звичайно, краще наперед планувати, готуватися. тоді такого не буде. Але не завжди хочеться виходить. Приємно було подивитися, що ще у когось бувають такі проблеми, ми не одні. Ну, і можна до цих проблем підходити з гумором.
Подивіться відео. Воно коротке і дуже прикольне.

Просто роби! І не думай про те, що не вийде...

Учора в нас був день літакобудування. Святослав робив з паперу літачки, а потім придумав зубочисткою і скотчем чіпляти ще паперову вертушку-пропеллер. Вийшло справді цікаво - літачок летить, а пропеллер крутиться...
Наступний проект - ракета. Її ми зробили з картонної трубки від фольги і картонок від туалетного паперу (такі цінні речі у нас викидаються тільки тоді, коли діти не бачать). Вийшло, на думку Славчика, чудово. Ракета дуже схожа на справжню.

Картинки для розвитку мовлення.

Картинки треба роздрукувати і вирізати.
Потім розкладати їх так, щоб вийшла розповідь. Ну, і розповідати. Спочатку мама з дитиною, а потім дитина сама. Можна задавати якісь запитання, щоб легше було складати розповідь. У нас це називається "робити казку" :).

Батурин. Завершальне...

Батурин - це справді частина історії України, нехай порубана і спалена, але вона є... І там, серед вже сучасних, відбудованих музеїв, ця історія відчувається.

Хотілося б побачити Батурин і в теплішу пору року. Погуляти парками і подивитися те, що не встигли тепер.