По гриби...

На суботу - неділю у нас, як завжди, було ціле море невідкланих справ - прибирання, покупки, ремонт машини... А з того всього побачили біля будинку сусіда з кошиком грибів і вирішили і собі поїхати по гриби.
Виявляється, недалеко від нашого городу  є ще й ліс з дуже красивими ярами. Ліс спочатку березовий, потім дубовий, а далі сосновий . Грибів, напевно, найбільше в сосновому, туди ми не дійшли. Але все-одно дуже гарно погуляли, надихалися лісовим повітрям на тиждень наперед.

Торун. Або як ми відпочивали,

святкували ДН, ходили на пікнік, в гори і шукали скарби... 

Наші 10 (чи 12) днів відпочинку були такими активними, що ми навіть зовсім забули про інтернет, телефони і навіть Славчик не згадував про мультики. А як я одного вечора запропонувала подивитися, то він не захотів :)

Їздили ми до діда і баби в Закарпатську область. Святослав купався в увазі з усіх боків - баба, дід, улюблена тітка-хресна, привітні сусіди і ще й мама з татом поруч. На вулицю (на подвір"я) можна виходити самому і самому іти в хату... Коротше, простір, воля і свобода :).
Максим спочатку "прилип" до мами, ні до кого на руки не йшов і вивчав, що тут відбувається. Потім розібрався, з усіма подружився і як бачив, що хтось збирається на вулицю, просився зразу до того на руки, "ловив попутку", щоб вийти погуляти :).

Трохи фоток:

Святослав став любителем ходити в гори. З такою радістю піднімався, навіть на найкрутіших підйомах не зупинявся і не просився на руки. Ще й деколи допомагав мені чи Ярославу, підштовхував ззаду. Такий юний турист, весь в маму (і трохи в тата :) )

День народження в піццерії

Виявляється, таки буває дешево і не сердито, а цікаво, весело і смачно. 

Це ми так святкували сьогодні з дітками дитяче ДН. Діти готували собі піццу, самі закладали в піч, чекали... а потім їли з таким апетитом, що не відтягнути... А батьків в той час ніхто смикав за рукав, не вимагав розваг. І можна було спокійно поговорити, випити чаю-кави, поїсти піццу і пофоткатися в прикольних самбреро.

Бажаючих приїхати сьогодні в піццерію через снігові замети, нерозчищені дороги і майже без маршруток,  було небагато. Але, з іншого боку, піццерія була порожня. І увесь персонал нам радів і посміхався:)). Спочатку наші кухарі вдягнулися в нарукавники, фартушки і ковпаки

Максиму 10 місяців

Отак непомітно наш малючок-павучок перетворився на маленького хлопчика, із своїм характером, своїми вподобаннями. Такий веселий, активний, вертлявий... Як має якусь мету, то непросто його відволікти і переключити на щось інше. Наполегливо, сто разів підряд буде повзти у ванну, відчиняти двері і зачаровано дивитися як працює пральна машина (ну, і стукати по дверцятах при цьому)... Забирати у кімнату, відволікати іграшками - то все даремна справа .

Мій хенд-мейд

Перебирала фотки і наткнулася на новорічні подарунки, які я робила в грудні. Було стільки планів, а зробилося мало що з того... Чи то часу, чи терпіння, чи фантазії не вистачило....
В дитсадок вихователькам робила підсвічники з баночок від йогурту. Вони такі маленькі, на 130 гр, якраз те, що треба для підсвічника.