Максим сьогодні придумав гру. Склав із електронного конструктора схему - ліхтарик, повільно і церемонно несе її на кухню, а я в цей час маю співати "happy birthday tu you". Потім я ніби задуваю свічку (дму, а Максим тихенько виключає ліхтарик), ми плескаємо в долоні і радіємо... І так сто п'ятдесят разів підряд :). Я аж втомилася співати і дмухати. А ввечері він побачив відео бальних танців і вирішив, що тепер і ми з ним так потанцюємо. Що там уміти - іти, а потім крутитися. Так ми ходили і крутилися, аж доки Максим весь не змокрів :)
А Славчик все сидить біля свого Лего. Може збирати його весь день, але бажано - з підсобним робітником, щоб шукав і подавав потрібні детальки. "Мама, а пошукаєш мені таку сіру детальку, з пазами, щоб до неї скло кріпилося... А тепер таку, теж сіру, але меншу, на ній якісь стрілочки".
Моя бабуся колись казала, що кожна мама - то дитячий дурень (тобто - блазень, який виконує всякі дитячі забаганки)... Здається, саме в цьому материнська мудрість - побути таким "дурнем", приділити дітям увагу, пограти в їхні ігри, ніби пожити їхнім життям. Шкода, що я так часто про це забуваю :(.
