Ужгород.

Про Ужгород…
Погуляли по історичному центру і залишилося відчуття, що побували десь в Європі. Багато квітів, зелені, магазини не з сувенірами, а з одягом, взуттям і сумками… Можна ходити за покупками в центр, ціни такі, як і скрізь. 
А ще безліч кафешок, і сидять в них не туристи, а самі ужгородці… Не з приводу дня народження чи корпоративу, а просто так, в четвер ввечері, після роботи. Батьки п’ють каву на набережній, а поруч бігають діти, ганяють голубів. І так гарно пахне кавою і вафлями.
В деяких кафе є знижка для велосипедистів – 20%. Здається, це єдине місто, в якому я таке бачила… А в Ужі плаває риба і можна побачити її прямо з пішоходного мосту, хоч річка дуже мілководна.

Шкода, що у нас було так мало часу для прогулянки по Ужгороду. Найбільше часу провели в Ужгородському замку.

Побачили ще будівлю синагоги, яка тепер Ужгородська філармонія. Дуже цікаво, що там всередині, але було зачинено :((.

Це - Ужгородський кафедральний собор, закладений ще у 1640 році.

Всередині дуже красивий, багато оздоблений іконостас, кафедра для проповіді священника, лавочки для прихожан... А ще якась така велична тиша. Я не насмілилася порушити її і клацати фотоапаратом, тому фотографій інтер'єру немає.

Gps в Ужгороді не потрібен, люди з радістю все покажуть і розкажуть. Ми спочатку заїхали невідомо куди і стали розпитувати, як проїхати до замку. Якийсь чоловік мені пояснював-показував куди їхати і скільки разів де повертати направо, а потім сів у свою машину і запропонував їхати за ним. Чудове місто, чудові люди, хочу туди знову.