святкували ДН, ходили на пікнік, в гори і шукали скарби...
Наші 10 (чи 12) днів відпочинку були такими активними, що ми навіть зовсім забули про інтернет, телефони і навіть Славчик не згадував про мультики. А як я одного вечора запропонувала подивитися, то він не захотів :)
Їздили ми до діда і баби в Закарпатську область. Святослав купався в увазі з усіх боків - баба, дід, улюблена тітка-хресна, привітні сусіди і ще й мама з татом поруч. На вулицю (на подвір"я) можна виходити самому і самому іти в хату... Коротше, простір, воля і свобода :).
Максим спочатку "прилип" до мами, ні до кого на руки не йшов і вивчав, що тут відбувається. Потім розібрався, з усіма подружився і як бачив, що хтось збирається на вулицю, просився зразу до того на руки, "ловив попутку", щоб вийти погуляти :).
Максим спочатку "прилип" до мами, ні до кого на руки не йшов і вивчав, що тут відбувається. Потім розібрався, з усіма подружився і як бачив, що хтось збирається на вулицю, просився зразу до того на руки, "ловив попутку", щоб вийти погуляти :).
Трохи фоток:
Святослав став любителем ходити в гори. З такою радістю піднімався, навіть на найкрутіших підйомах не зупинявся і не просився на руки. Ще й деколи допомагав мені чи Ярославу, підштовхував ззаду. Такий юний турист, весь в маму (і трохи в тата :) )
