субота, 29 січня 2011 р.

Знайомство з Олегом Скрипкою

А -аа! Сьогодні ми з Святославом познайомилися з Олегом Скрипкою! А познайомилися ... в магазині. Ми з Славчиком під час прогулянки зайшли туди купити печива. Я зразу і не звернула увагу - тато з двома хлопчиками, купує якісь продукти. Святослав у нас чекати не любить, тому зразу став вимагати: "Дати печиво!". Покупець повернувся, посміхнувся, дивлюся  - Олег Скрипка:). 
Потім ми купили своє печиво, я посадила Святославчика в рюкзак за спину (до того ми уже добре погуляли і находилися, малюк трохи втомився), Скрипка жартома спитав чи не важко такого хлопця в рюкзаку носити і теж пішов з магазину із своїми синами. Виявилося, що нам по дорозі. Він розказав, що недавно переїхали в цей район, порозпитував про дитсадки, що біля нас...  Виявився дуже приємною людиною .
Не знаю чому, але у мене зразу так піднявся настрій. Подзвонила чоловікові: "Вгадай, з ким ми познайомилися?" ... Вгадав, з третьої спроби:)

неділя, 23 січня 2011 р.

Наші "перли"

Святославу вже рік і 10! До 2 років от-от, рукою подати. Учора намагалася згадати як то було 2 роки тому... Здається, що пройшло не 2 роки, а ціла вічність... 2 роки тому я була ще вагітною, відчувала малюка у собі, але до кінця не могла повірити, що там, всередині, є людина, що це справді він копає ніжками і махає ручками. Дивилася на всі фото малюків, які потрапляли мені на очі, і намагалася уявити - який він там, мій малючок, отакий чи може такий?... Потім народження, перші радості і тривоги, перші досягнення - посміхається, агукає, перевернувся, сів, ходить,говорить.... І ось - з нами окрема від нас людина, цікава, ще незіпсована цим світом.
Так хочеться у майбутньому пам"ятати кожну хвилину з цього часу. Якщо вийде, буду записувати хоч деякі з наших "перлів":).