Розбирала на днях іграшки і знайшла карточки-картинки. Такі, щоб вчити англійську мову. Вони перейшли нам в спадок і лежать собі уже кілька років без діла...
А сьогодні придумали з Святославом гру: по черзі брати одну картинку і загадувати загадку, а інший відгадує, що на картинці намальовано. Вийшло дуже цікаво:). Навіть не знаю, кому більше сподобалося, мені чи Святославу. Славчик мої загадки відгадував миттєво, а мені деколи приходилося добре подумати:).
Святослав: «Таке і кругле, і трикутне. Червоне, з коричневими крапочками»... Мої варіанти ніяк не підходили, Славчик уточнив, що «їстівне», тоді зрозуміла – полуниця.
Або: «Якщо ми у баби в Торуні і вже треба їхати в Київ, а машини немає. То що?»... Тут я швидко зрозуміла, поїзд. Але таке цікаве пояснення...
А ще: «Коли ми снідаємо, то це відкриваємо». Мої варіанти – йогурт, вершки, пластівці, згущене молоко... Усе не те. Святослав уточнює: «Як відкриваємо, робиться дірка». Кастрюля, мультиварка... Знову не те. Славчик знову підказує: «Робиться дірка в будинку»... Так уже ясно – вікно. Ми коли снідаємо, відкриваємо в кімнаті вікно...
:) Отаке мислення без шаблонів.
