Святослав - байкар

Сьогодні Ярослав забрав Славчика з садка раніше, перед денним сном, і заодно підвезли по дорозі тьотю Оксану, кухарку. Святослав скористався тим, що "тьотя кухарка" у нас в машині і завів з нею розмову:

- Знаєш, ти би варила суп з овочами, я такий дуже люблю... І вари супу більше, бо я так багато їм, мені не вистачає.

Тьотя Оксана:

- Святославчик, то ти проси добавки! 

Святослав:

- Добре. А ти купуй більше продуктів, то і супу більше вийде.

Потім став розказувати, що як він багато набігається, то нагрівається і піднімається вверх, в небо. Там трохи охолоджується і тоді спускається на землю. Це вчора якраз Ярослав розказував йому як піднімаються вверх такі кулі чи ліхтарі, які часто на свята запускають).

Кожного дня нові байки, встигати б записувати:)

...

Сьогодні зранку їхала в маршрутці повз студмістечко. Студенти вже організОвувалися на мітинг компаніями - більшими і меншими, з прапорами, галстуками і без нічого...

Стало так радісно на душі - ось вони, наша українська молодь! Зовсім юні, але такі вже дорослі! Вірю, що з них будуть справжні Люди - з моральними цінностями, сміливі і небайдужі до чужого горя... Це золоте майбутнє нашої України! Це не ті істоти, які "за шматок хліба", ковбаси чи квартиру в Києві (кожен відносно своєї посади) сліпо виконують накази і не мають нічого святого в серці.

Так що ми, українці, - живі! А в живих завжди є надія! Боже, допоможи нам!