Гра

Розбирала на днях іграшки і знайшла карточки-картинки. Такі, щоб вчити англійську мову. Вони перейшли нам в спадок і лежать собі уже кілька років без діла...

А сьогодні придумали з Святославом гру: по черзі брати одну картинку і загадувати загадку, а інший відгадує, що на картинці намальовано. Вийшло дуже цікаво:). Навіть не знаю, кому більше сподобалося, мені чи Святославу. Славчик мої загадки відгадував миттєво, а мені деколи приходилося добре подумати:).

Святослав: «Таке і кругле, і трикутне. Червоне, з коричневими крапочками»... Мої варіанти ніяк не підходили, Славчик уточнив, що «їстівне», тоді зрозуміла – полуниця.

Або:  «Якщо ми у баби в Торуні і вже треба їхати в Київ, а машини немає. То що?»... Тут я швидко зрозуміла, поїзд. Але таке цікаве пояснення...

А ще:  «Коли ми снідаємо, то це відкриваємо». Мої варіанти – йогурт, вершки, пластівці, згущене молоко... Усе не те. Святослав уточнює: «Як відкриваємо, робиться дірка». Кастрюля, мультиварка... Знову не те. Славчик знову підказує: «Робиться дірка в будинку»... Так уже ясно – вікно. Ми коли снідаємо, відкриваємо в кімнаті вікно...

:) Отаке мислення без шаблонів.

Прогулянка (фото)

Сьогодні було холодно, мокро і вітер... Гуляти на майданчику ну зовсім не хотілося і ми знову поїхали в Мануфактуру. На цей раз з фотоапаратом :)

Отака там ялиночка:

Святослав - байкар

Сьогодні Ярослав забрав Славчика з садка раніше, перед денним сном, і заодно підвезли по дорозі тьотю Оксану, кухарку. Святослав скористався тим, що "тьотя кухарка" у нас в машині і завів з нею розмову:

- Знаєш, ти би варила суп з овочами, я такий дуже люблю... І вари супу більше, бо я так багато їм, мені не вистачає.

Тьотя Оксана:

- Святославчик, то ти проси добавки! 

Святослав:

- Добре. А ти купуй більше продуктів, то і супу більше вийде.

Потім став розказувати, що як він багато набігається, то нагрівається і піднімається вверх, в небо. Там трохи охолоджується і тоді спускається на землю. Це вчора якраз Ярослав розказував йому як піднімаються вверх такі кулі чи ліхтарі, які часто на свята запускають).

Кожного дня нові байки, встигати б записувати:)

...

Сьогодні зранку їхала в маршрутці повз студмістечко. Студенти вже організОвувалися на мітинг компаніями - більшими і меншими, з прапорами, галстуками і без нічого...

Стало так радісно на душі - ось вони, наша українська молодь! Зовсім юні, але такі вже дорослі! Вірю, що з них будуть справжні Люди - з моральними цінностями, сміливі і небайдужі до чужого горя... Це золоте майбутнє нашої України! Це не ті істоти, які "за шматок хліба", ковбаси чи квартиру в Києві (кожен відносно своєї посади) сліпо виконують накази і не мають нічого святого в серці.

Так що ми, українці, - живі! А в живих завжди є надія! Боже, допоможи нам!

Аутлет-містечко "Мануфактура

Сьогодні ми їздили подивитися на нього (правда, зовсім несподівано, ввечері і ненадовго).
Це новий торговельно-розважальний центр, побудований в стилі середньовічного європейського містечка. Симпатичні двоповерхові будиночки, мощені вулички, ліхтарі, лавочки, канали з мостиками, будинок а-ля ратуша з годинником, великі глиняні глеки з хризантемами...
Сьогодні ввечері людей було зовсім мало, тихо і спокійно. Більше половини магазинів ще не відкрилися. На тих, що відкрилися, скрізь вивіски про знижки - 25%, 30%, 70%(але я вже давно на те не ведуся). Симпатичні вуличні кафешки (ввечері  з свічками на столиках, так романтично...), дерев"яний дитячий майданчик, дитячі розважальні центри, арт галерея.
Фотоапарату з собою не було, трохи щось в темряві зняла на мобілку